На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Дороги, які нас вибирають» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Биографии и мемуары. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Дороги, які нас вибирають

Автор
Дата выхода
05 октября 2020
🔍 Загляните за кулисы "Дороги, які нас вибирають" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Дороги, які нас вибирають" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Юрій Мушкетик) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Книгу спогадів Юрій Мушкетик (1929–2019) про визначальні події свого яскравого і непересічного життя писав у різні роки. Він згадує добу, яка докорінно різниться від нинішньої, проте водночас є чутливим і до ритмів тогочасного життя, змін у суспільстві, літературі, світовідчуванні самої людини. Перший розділ містить спомини про дитинство, шкільні та студентські роки. Другий – присвячений роботі Ю. Мушкетика на посаді головного редактора журналу «Дніпро», а згодом голови Спілки письменників України. У ньому письменник описує свої перші кроки на літературній ниві, співпрацю з багатьма видатними, як-от М. Рильський, О. Гончар, І. Драч та ін., і менш відомими авторами, дає оцінку їхній творчості, суто людським рисам, висвітлює трагічні та комічні події з життя письменницького середовища. Останній розділ – це окремі описи, замальовки, зауваги, міркування з різних царин життя і красного письменства. До видання увійшла остання повість Ю. Мушкетика «Недоспівана пісня (Маруся Чурай)».
Книга спогадів дасть змогу глибше зрозуміти авторський образ і сутність творів Ю. Мушкетика, тогочасний літературний процес та цензуру, стане для читачів, особливо молодих, зрізом доби.
📚 Читайте "Дороги, які нас вибирають" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Дороги, які нас вибирають", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Був серед нас хлопець на прiзвисько Пердилка, безбатченко, вiдчаюх i хулiган, вiн був всiм за приклад всього найгiршого. З ним нiхто не насмiлювався навiть навкулачки. Крiм того, вiн був единий, хто мiг пустити з пiсюна струмiнь вище ворiт. Але ж був i пiдступний. Пiдмовивши всiх пiти рвати дядьковi яблука, сам потихеньку залишився, пiшов до Красновида й постукав у вiкно: «Дядьку, у вас яблука крадуть». Ото тодi ми й сидiли на яблунi, пiд якою дядько прив’язав Полкана. Як доросли ми до вiйни, вiн пiшов в загiн до партизанiв, хоч був ще малий, вони посилали його в мiсто i на залiзницю на розвiдку, й одного разу вiн поцупив у нiмця гвинтiвку, але це побачили, хлопця схопили i розстрiляли.
Страх – вiн ще кожному багато рокiв сидiтиме на плечi, а все ж у дитинствi вiн легший, скороминущiший. А потiм була вiйна з вiдступом з колгоспною худобою (увесь день на конячiй хребтинi), з нiмецькими лiтаками над головою, панiчним вiдступом наших вiйськ, перемiшаних з гуртами бiженцiв i худобою, поверненням додому, окупацiею з голодом, копанням закупами городiв до кривавих мозолiв, за якими кривавилися наступнi, виготовленням гребiнцiв з дюралюмiнiю, вiдiдраного зi збитих радянських лiтакiв – по десять базарних яець за один гребiнець, з партизанами вночi та нiмцями вдень, самогоноварiнням на продаж, щоб вижити i багато iншого; все це я як зумiв описав у повiстi «Вогнi серед ночi».
Для мене все це, сьогоднi, я думаю, крiм гiрко-негативноi сторони, мало й позитивний бiк: я пiзнав по чiм кiвш лиха, як важко людинi виживати, як iй доводиться тяжко працювати, – останне – працювати, згодилося в подальшому життi.



