На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Дороги, які нас вибирають» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Биографии и мемуары. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Дороги, які нас вибирають

Автор
Дата выхода
05 октября 2020
🔍 Загляните за кулисы "Дороги, які нас вибирають" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Дороги, які нас вибирають" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Юрій Мушкетик) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Книгу спогадів Юрій Мушкетик (1929–2019) про визначальні події свого яскравого і непересічного життя писав у різні роки. Він згадує добу, яка докорінно різниться від нинішньої, проте водночас є чутливим і до ритмів тогочасного життя, змін у суспільстві, літературі, світовідчуванні самої людини. Перший розділ містить спомини про дитинство, шкільні та студентські роки. Другий – присвячений роботі Ю. Мушкетика на посаді головного редактора журналу «Дніпро», а згодом голови Спілки письменників України. У ньому письменник описує свої перші кроки на літературній ниві, співпрацю з багатьма видатними, як-от М. Рильський, О. Гончар, І. Драч та ін., і менш відомими авторами, дає оцінку їхній творчості, суто людським рисам, висвітлює трагічні та комічні події з життя письменницького середовища. Останній розділ – це окремі описи, замальовки, зауваги, міркування з різних царин життя і красного письменства. До видання увійшла остання повість Ю. Мушкетика «Недоспівана пісня (Маруся Чурай)».
Книга спогадів дасть змогу глибше зрозуміти авторський образ і сутність творів Ю. Мушкетика, тогочасний літературний процес та цензуру, стане для читачів, особливо молодих, зрізом доби.
📚 Читайте "Дороги, які нас вибирають" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Дороги, які нас вибирають", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Якось вiн прийшов до Івана Комiсаренка (той був чоловiком моеi рiдноi тiтки Ольги, вона загинула у вiйну, по тому одружився з сестрою Кропив’янського Одаркою), Комiсаренко засмажив яечню, поставив пляшку, в цей час з поля прийшла Одарка, вхопила рогача й – по пляшцi: «Геть, контра, з хати!» Якоюсь мiрою винуватi брати i сестри Кропив’янського у вiдмовi вiд родича (такi були часи), хто може сказати, те вже на судi у Бога. Врештi (також за розповiдями дiвичан) Кропив’янський влаштувався конюхом при Носiвськiй (сусiдне село) лiкарнi, бiдував – недоглянутий та голодний, завошивлений, невдовзi помер на станцii в Нiжинi.
Жертвами обставин, хоч i не творили iх, стали бiльшiсть моiх дядькiв та тiток по материнськiй лiнii, чимало iнших моiх односельцiв.
…Повертався з фронту Першоi свiтовоi вiйни, який розпався, найстарший з синiв Онуфрiя Давидовича, Григорiй, поiзд iшов мимо села до Нiжина, на полустанку бiля села не зупинявся, й Грицько, аби не вертатися з Нiжина пiшки п’ятнадцять верств, вистрибнув на ходу поiзда i забився на смерть; солдата, який кiлька рокiв не був удома, принесли в хату мертвим.
Либонь, найбiльш неординарним з усiх моiх дiдькiв був дядько Микола, дужий красень з чорними вусами, вiн закiнчив у Нiжинi комерцiйне училище, навчався далi в Киевi, здаеться, в полiтехнiцi, був начитаний, гострий розумом, прозiрливий.



