Історія чемпіонатів Європи з футболу

Журналiсти в цьому випадку не перебiльшили, оскiльки другий тайм збiрна Чехословаччини почала набагато активнiше й жвавiше: поблизу штрафноi радянськоi команди «пожежа» змiнювалася розгубленiстю, i лише вiдмiнна реакцiя Лева Яшина вберегла ворота команди СРСР вiд пропущеного гола, а можливо, i декiлькох. І отут слово знову взяв Валентин Іванов – вiн протяг м’яча пiвполя, на прямiй легко обiгнавши вже знаменитого, але ще не «кращого гравця Європи» Йозефа Масопуста, виманив на себе Шройфа, обiграв його й потужно пробив лiвою крiзь мiшанину нiг захисникiв, якi вже набiгли у воротарський майданчик.

Пропущений гол трохи охолодив чехословакiв, чим не забарилися скористатися радянськi футболiсти. Вiктор Понедельнiк дотепно розiграв комбiнацiю з Валентином Бубукiним i вразив цiль практично з кута воротарского маданчика. Але й на цьому негаразди сильноi чехословацькоi дружини не закiнчилися. За двадцять хвилин до кiнця матчу пiдопiчнi Рудольфа Витлачила одержали можливiсть скоротити рахунок – це спартакiвський захисник Олександр Масльонкiн порушив правила у своему штрафному проти Бубернiка й заробив пенальтi.

Йозеф Войта, памятаючи про феноменальну здатнiсть Яшина до стрибка з мiсця, пробив дуже сильно i якнайдалi вiд центру ворiт. Як результат – м’яч пройшов повз стiйку, а перший пiвфiнал (французи з югославами зустрiчалися того ж дня у Парижi двома годинником пiзнiше) закiнчився сухою й великою поразкою Чехословаччини. І хоча радянська команда виглядала дещо краще, слiд визнати, що такого розгрому в той вечiр чехи зi словаками не заслуговували.

Слiд вiдзначити, що захопленi французи, якi повибiгали на поле «Велодрому» пiсля фiнального свистка, головним кумиром гри визнали не автора двох м’ячiв Іванова, а Лева Яшина. Пiсля декiлькох хвилин хитання на руках, уболiвальники буквально вiднесли його в роздягальню збiрноi СРСР.

У другому пiвфiнальному матчi явними фаворитами були французи: по-перше, вони досить упевнено пройшли вiдбiрковий раунд, розгромивши «пiд горiх» австрiйцiв i наколотивши цiлих сiм м’ячiв грекам, а по-друге, «триколiрнi» грали в домашнiх стiнах.

Водночас у складi господарiв фiнального турнiру одночасно вибули ключовi гравцi, якi вiдмiнно зарекомендували себе на Чемпiонатi свiту в Швецii – Раймон Копа, Жюст Фонтен i Роже Пьянтонi. Саме з iхньою вiдсутнiстю аналiтики пов’язують справжню турнiрну трагедiю, в якiй постраждали самi господарi фiнального турнiру.