Бен-Ґуріон. Держава за будь-яку ціну

Коли одного разу Бен-Гурiону була потрiбна допомога американського консульства, про це знали там заздалегiдь. У таких умовах Бен-Гурiон прийняв одне з найважливiших рiшень свого життя: вiн позбувся свого первiсного прiзвища та обрав собi еврейське, яке з цього моменту i надалi використовував для пiдписання своiх листiв. До того часу воно було лише лiтературним псевдонiмом.

* * *

Йозеф Бен-Гурiон був давньоеврейським державним дiячем першого столiття. Вiн взяв на себе керiвництво Єрусалимом у тандемi з першосвященником.

Саме тодi еврейськi бунтiвники почали органiзовуватися для протистояння римському правлiнню. Серед евреiв спалахнув кривавий конфлiкт. Історик того часу Йозеф бен Матiтьяху, бiльш вiдомий як Йозефус, похвалив Бен-Гурiона за приналежнiсть до знатного роду, а також за те, що вiльно висловлювався «за демократiю»; вiн, «як нiхто з евреiв, мав велику смiливiсть i свободу духу». Бен-Гурiон присвятив себе змiцненню Єрусалиму. Його вбили пiд час однiеi з хвиль фанатичного божевiлля, що прокотилося мiстом. За словами Йозефуса, Бен-Гурiон знайшов свiй кiнець не тiльки через високе походження, але i через «вiльнi висловлювання». Складалося таке враження, нiби вiн пiшов iз життя, намагаючись врятувати людей вiд самого себе. Йозефус перелiчуе лише його благороднi риси як державного дiяча, наче той був людиною без минулого i вже народився героем, так само, як Бен-Гурiон любив казати, що народився сiонiстом. Змiна прiзвища тодi була прийнятою практикою. Вона мала на метi вiдокремити людину вiд життя у вигнаннi та створити нову еврейську iдентичнiсть у Палестинi. Ім’я iсторичного Йозефа Бен-Гурiона також добре пiдходило Давиду Йозефу Грюну. Можливо, вiн читав Йозефуса задовго до цього або вперше зiткнувся з iсториком у Єрусалимi. Рахель Янаiт, колишне iм’я якоi було Голда Лишанськi, завзята прихильниця Йозефуса, викладала за його книгами в Єрусалимськiй еврейськiй гiмназii. Бен-Гурiон, можливо, також чув, що Мiха Йозеф Бердичевський, автор, яким вiн так захоплювався, узяв iм’я Бен-Гурiон 1899 року. Було i щось iнше – великим противником iсторичного Бен-Гурiона був Симон Бар Гiора. Йозефус зображуе останнього бандитським ватажком жорстокоi банди терористiв, який прагнув зробити себе диктатором Палестини. Мабуть, убивця Бен-Гурiона був одним iз поплiчникiв Бар Гiори. Давид Йозеф Грюн, беручи нове iм’я, зробив ворожнечу до «Бар-Гiора» i «Га-Шомер» частиною своеi новоi iдентичностi.[313 - Yehoshua 1971, 4, p. 32; Kroyanker 2005, p.