Ротонда душогубців

З правого боку вiд тих дверей, якими ввiйшов вiйськовий, стояв довгий стiл пiд бiлою скатертиною. Такий самий стiл був i з лiвого боку дверей. Коло столiв i з попереднього боку i з заднього стояли довгi ослони, оббитi жовтою шкiрою, що тепер iскрила свiтлом. Тiльки помiж ними маленький столик завдовжки з три метри мав ослони з обох бокiв з червоною шкiрою, хоч i застелений був так само бiлою скатертиною. На йому лежала велика розкладена майже на ввесь стiл мапа. А коло лiвого стола i коло правого сидiло по п'ять вiйськових у бiлих мундирах з машиновими крiсами, якi лежали проти кожного рурками до зали.

І коли увiйшов сюди наш iздець, то з обох бокiв вiйськовi встали i вiддали йому салют. А вiн iм сказав, дивлячись на мапу на столi:

– Прохаю, посiдайте.

І сам сiв, i вони вслiд за ним посiдали, але своi машиновi рушницi не забули покласти перед собою на столi так, щоб були рурками до зали. Той чоловiк, що приiхав, був Сталiн. І вiн, не скидаючи картуза, став розглядати мапу. Це тяглося, мабуть, хвилин з десять.

Але нарештi вiн глянув на годинник на своiй лiвiй руцi i вiдкинувся на опiрок ослону спиною i почав дивитися перед собою через стiльцi на дверi. Аж ось вони i вiдчинилися i ввiйшов теж вiйськовий у шинелi i в будьонiвцi. Вiн швидко помiж стiльцями пройшов i пiдiйшов до столу. Сталiн заворушився i, простягаючи йому руку для вiтання, спитався:

– Миколо Лигоровичу, чи тi люди, про яких я вас прохав, напоготовленi?..

– Так i есть, Йосипе Вiсарiйоновичу! – вiдповiв з облесливою напруженiстю наш Лигорович.

– Перед вашим приходом я проглядав ось цю мапу. І моя думка знов за те, щоб вiдправити цих перших для запобiжностi у майбутньому ексцесiв тiльки у тi округи i райони, що були пiдпали найбiльшим вибухам невдоволення нашими змаганнями до комунiзму…

– А хiба ви, Йосипе Вiсарiйоновичу, гадаете у тих же гарячих мiсцях i найперше робити колективiзацiю?

Спитався Лигорович з глибокою цiкавiстю i нiби з удаваною боязкiстю, що могла прийнятися i за звичайну чемнiсть.

– Про таке не може бути жодних дискусiй. Завжди треба у тих мiсцях найперше починати i найперше кiнчати всяке дiло, у яких найбiльше супротивникiв вашим намiрам. Звичайно, коли там обставини е такi, якi ми зробили самi.

І показуючи пальцем на мапу, почав Сталiн називати:

– Чернiгiвщина, Черкащина, Уманщина, Киiвщина, Полтавська округа, Катеринославська i Херсонська… А потiм iншi. І пiсля iнших, цебто пiсля Украiни, буде виднiше.