Іван Мазепа

– Унiверсали Івана Мазепи. Киiв—Львiв, 2002. С. 63.]. Дивне формулювання. Зазначимо на майбутне, що договiр зi шведським королем вона не передбачала.

У результатi зусиль Голiцина Мазепа виявився правителем, позбавленим прибуткiв, оточеним внутрiшнiми шпигунами i до того ж контрольованим росiйськими вiйськами. Його спроби отримати дозвiл приймати «присiльнiе листi от окрестнiх государей» зустрiла категоричну вiдмову. Адже уряд Софii постiйно користуватиметься вiдомостями гетьманських «шпигунiв» в сусiднiх краiнах, що, по сутi, порушувало статтi й створювало прецедент для розправи, якби таке бажання виникло.

Прямо на радi Голiцин наказав Мазепi повiдомляти про всi справи (окрiм «не подлиннiх и мелких»)[165 - Листи I. Мазепи. Т. 1. № 55. С. 167.], не приховуючи своiх намiрiв повнiстю контролювати кожен крок гетьмана i всю ситуацiю в Украiнi.

Виникае питання: як оцiнити те, що Мазепа прийняв гетьманство в таких умовах? Прагненням до влади за всяку цiну? Чи вiрив вiн у те, що зможе зробити для своеi краiни бiльше, нiж хто-небудь iнший? Чи сподiвався вiн iз часом змiнити статтi або хоча б добитися iх «заморожування»? Або не думав про майбутне, а просто використав шанс, що випав на його долю? Честолюбство, кар’еризм, безпринципнiсть.

Нехай цi каменi кидають тi, хто вважае себе безгрiшним. Мало хто вiдмовився б вiд булави, якби опинився на мiсцi Мазепи. І нехай назвуть хоч би одного правителя Украiни, який би зробив для своеi краiни стiльки, скiльки зробив за свое гетьманство Мазепа. Усупереч усiм i всьому. І передусiм усупереч Голiцину i умовам Коломацьких статей.

Роздiл 4

Початок гетьманства: Мазепа i Голiцин

Мрiя Мазепи здiйснилася. У сорок вiсiм рокiв вiн став гетьманом «вiйська запорiзького обох сторiн Днiпра». Правда, було дуже багато «але». На iншому боцi Днiпра за умовами Вiчного миру йому пiдкорявся тiльки Киiв. Влада його, зусиллями Голiцина, була вкрай урiзаною, його оточувала чужа йому лiвобережна старшина, озлоблена тим, що якийсь прибулець запанував над ними в обхiд iхнiх власних планiв.

Узагалi обрання Мазепи сталося абсолютно несподiвано для багатьох пiд тиском Голiцина i в обхiд сильнiших претендентiв (включаючи генерального писаря В. Кочубея). Явно не на такий результат розраховували старшини, подаючи свiй донос на Самойловича. Вони повиннi були ненавидiти цього пройдисвiта, що буквально викрав у них з рук булаву. Або сподiватися, що Мазепа буде фiгурою «прохiдною», тимчасовою, яку замiнять при першiй слушнiй нагодi.