На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Iсторiя повсякдення. Київ. Початок ХХ століття» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Знания и навыки, Научно-популярная литература. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Iсторiя повсякдення. Київ. Початок ХХ століття

Автор
Дата выхода
29 сентября 2020
🔍 Загляните за кулисы "Iсторiя повсякдення. Київ. Початок ХХ століття" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Iсторiя повсякдення. Київ. Початок ХХ століття" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Татьяна Водотыка) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Ця книжка охоплює трохи більше ніж півтора десятка років на зламі ХІХ – ХХ століть. Це час надзвичайних змін у Києві – територіальних, інфраструктурних, економічних, соціальних. У цей час Київ був імперським містом, але все ж зберігав символічне значення як історичний центр і для українців, які саме почали усвідомлювати себе нацією, і для імперії, яка приміряла на себе шати наступниці Русі.
Описані в книжці невидимі процеси показують, як змінювалася видима київська реальність – від топографії до зовнішнього виду вулиць. Як розросталося місто й формувалися нові його райони. Як засновувались і працювали знакові підприємства міста, такі як машинобудівний завод «Гретер і Криванек» на Шулявці (колишній завод «Більшовик»), кондитерська фабрика «Валентин Єфімов» (нині – фабрика концерну «Рошен»), витворювалися нові галузі міської економіки. Як приїздили в Київ і навіщо – на роботу, розважитися чи відвідати церкви. Хто і як керував містом і забудовував його прибутковими будинками та чи не була ця забудова хижацькою, чи ефективним було урядування.
У цій книжці показано місто і людей на його тлі, які користувалися з його принад, вигод і водночас творили їх своєю працею, талантом, самою своєю присутністю. Врешті, показано Київ напередодні не так Першої світової війни, як революції 1917–1921 рр., національно-визвольних змагань за українську державність.
В формате PDF A4 сохранен издательский макет.
📚 Читайте "Iсторiя повсякдення. Київ. Початок ХХ століття" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Iсторiя повсякдення. Київ. Початок ХХ століття", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
947)
Пiд впливом замаху, коли (поки) прем’ер був ще живий, у депутатiв Киiвськоi мiськоi думи виникла iдея нагородити голову Ради мiнiстрiв, гофмейстера (керуючого монаршим двором) Петра Столипiна званням почесного громадянина Киева. Наступного пiсля трагедii в оперi дня вiдбулось екстрене засiдання думи, на якому, вочевидь, й було ухвалено вiдповiдне рiшення. Вже 3 вересня мiський голова Іполит Дьяков за процедурою направив киiвському губернатору Олексiю Гiрсу прохання клопотатися про подальше просування справи.
Вочевидь, тут вiдбувся прояв звичаю надавати звання почесного громадянина представнику вищих урядових кiл як вияв лояльностi, до того ж мiськiй думi нi до чого був негативний iмiдж Киева як мiста, де можуть ставати такi прикрi випадки, як полiтичнi вбивства. Тим доречнiшим виявився поспiх в ухваленнi рiшення, коли прем’ер помер – тут уже був мотив вшанування та визнання заслуг високопосадовця, якого вбили з полiтичних мотивiв. На додачу до надання звання почесного громадянина вулиця, на якiй розташовувалася клiнiка, де прем’ер пiшов iз життя, була перейменована на Столипiнську.
Дев’ятого вересня Столипiна поховали, тексти жалобних телеграм заповнили телеграфнi стрiчки та приймальнi високих кабiнетiв, у скорботних адресах Петро Столипiн серед iнших його титулiв i чинiв уже йменувався почесним громадянином мiста Киева. Вочевидь, на швидкiсть ухвалення рiшення вплинула i сама трагедiя, i контекст загальноi скорботи, байдуже – вдаваноi чи щироi, яка охопила Киiв та iмперiю.
Згiдно з побажанням, висловленим у заповiтi: «Я хочу быть погребенным там, где меня убьют» – Петра Столипiна було поховано в Киевi, бiля стiн Трапезноi церкви на територii Киево-Печерськоi лаври. На панахидi були присутнi члени уряду та парламенту, представники армii та флоту, всiх цивiльних вiдомств, а також пересiчнi кияни. Надгробок iснуе в Лаврi й нинi, часом його навiть прикрашають квiти.
Дуже швидко по смертi полiтика, вочевидь, пiд час органiзацii похорону та в процесi клопотань про надання звання почесного громадянина мiста Киева, виникла iдея спорудити йому пам’ятник. Тогочасний процес збирання коштiв був повiльнiший за сучасний, але, попри це, потрiбну суму зiбрали швидко. До другоi рiчницi смертi Петра Столипiна, 6 вересня 1913 року, монумент було вiдкрито перед Киiвською мiською думою на Хрещатику.




