На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «У війни не жіноче обличчя» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Биографии и мемуары. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
У війни не жіноче обличчя

Автор
Дата выхода
23 сентября 2020
🔍 Загляните за кулисы "У війни не жіноче обличчя" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "У війни не жіноче обличчя" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Светлана Алексиевич) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Ця книга – про війну очима жінок, молодих дівчат, які були медсестрами, пралями, санінструкторами, саперами, снайперами, кулеметницями, кухарками і воювали нарівні з чоловіками. Вони відверто розповідають не тільки про те, як билися з ворогом, але й про те, про що не прийнято було говорити: як важко було їм серед чоловіків, як не вистачало жіночої форми і білизни, як не було окремо жіночих землянок і вбиралень, як після війни вони ховали свої медалі і соромилися військового минулого, бо зіткнулися з агресією з боку тилових жінок, які вважали, що вони пішли в чоловічий колектив на передову займатися розпустою і шукати собі чоловіків… І ще як жили в злиднях, але не зверталися за допомогою з інвалідності, тому що «контужену ніхто заміж не візьме», а їм всім хотілося заміж, а ще – великого кохання. Адже всі вони були передусім жінками, бо ж лише жінки, навіть вмираючи від ворожих куль, думають про те, щоб бути красивими, лише жінки на війні можуть виглядати, як чоловіки, і стріляти, як чоловіки, але всередині залишатися справжніми жінками…
📚 Читайте "У війни не жіноче обличчя" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "У війни не жіноче обличчя", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Вiйна! Одразу викликали до вiйськкомату – i наказ: «Ось вам двi години. Лаштуйтеся. Вiдправляемо на фронт». Я склала все в одну маленьку валiзку.
– Що ви взяли з собою на вiйну?
– Цукерки.
– Як?
– Повну валiзу цукерок. Менi там, у тому селi, до якого мене пiсля училища розподiлили, дали пiдйомнi. Грошi були, i я на всi тi грошi купила повну валiзу шоколадних цукерок. Я знала, що на вiйнi грошi менi не знадобляться. А нагору поклала фотографiю курсу, де всi моi дiвчатка. Прийшла до вiйськкомату. Вiйськком запитуе: «Куди вас вiдправити?» Я йому кажу: «А подруга моя куди пiде?» Ми з нею разом до Ленiнградськоi областi приiхали, вона працювала в сусiдньому селi за п’ятнадцять кiлометрiв.
Марiя Василiвна Тихомирова,
фельдшерка
«Моя доля вiдразу вирiшилась…
У вiйськкоматi висiло оголошення: «Потрiбнi шофери».
Одного разу на навчаннях… Я не можу цього без слiз чомусь згадувати… Була весна. Ми вiдстрiлялися i поверталися. І я нарвала фiалок. Маленький такий букетик. Нарвала i прив’язала його до багнета.
Повернулися до табору. Командир вишикував всiх i викликае мене. Я виходжу… І забула, що в мене фiалки на гвинтiвцi. А вiн мене почав лаяти: «Солдату слiд бути солдатом, а не рвати квiти». Йому було невтямки, як за таких умов можна про квiти думати. Чоловiковi було незрозумiло… Але я фiалки не викинула. Я iх нишком зняла i в кишеню засунула. Менi за тi фiалки дали три наряди поза чергою…
Стою якось на посту. О другiй годинi прийшли мене змiнити, а я вiдмовилася.
Коли ми вiдправлялися на фронт, йшли вулицею, люди стояли стiною: жiнки, старi, дiти. І всi плакали: «Дiвчата йдуть на фронт». Нас iшов цiлий батальйон дiвчат.
Я – за кермом… Збираемо пiсля бою вбитих, вони по полю розкиданi. Усi молодi. Хлопчики. І раптом – дiвчина лежить.






