На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Останні свідки. Соло для дитячого голосу» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Биографии и мемуары. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Останні свідки. Соло для дитячого голосу

Автор
Дата выхода
23 сентября 2020
🔍 Загляните за кулисы "Останні свідки. Соло для дитячого голосу" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Останні свідки. Соло для дитячого голосу" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Светлана Алексиевич) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Маленькі розповіді маленьких дітей… Вони мимоволі стали свідками того, що відбувалося в роки Другої світової війни, і, напевно, немає більш страшних спогадів. «Останні свідки» – це історії різних людей про епізоди їхнього дитинства, що прийшлося на 1941–1945 роки, історії хлопчиків і дівчаток, яким довелося подорослішати добре якщо в 12–14 років, а комусь і в п’ять або в сім. На їхніх очах вбивали сусідів, друзів, батьків, братів і сестер; їм доводилося турбуватися про молодших дітей, які залишалися, вони намагалися вижити в концентраційних таборах, не померти з голоду…
Світлана Алексієвич брала інтерв’ю у безлічі людей, хто був дитиною в ті страшні роки, і книга ця – жахлива правда про ту війну, як її бачили діти. Діти, які раптово були позбавлені всього, що було таким звичним: будинку, тепла, батьків, їжі… Які не розуміли, за що вбили їхніх батьків, зруйнували їхній будинок?.. За що у них вкрали дитинство?..
📚 Читайте "Останні свідки. Соло для дитячого голосу" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Останні свідки. Соло для дитячого голосу", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Великий магазин бiля нас… Люди кинулися розбирати те, що там залишилося. На цукровому заводi кiлька людей потонуло в чанах iз патокою. Жах!! Усе мiсто лускало насiння. Знайшли десь склад iз насiнням. На моiх очах прибiгла до крамницi жiнка… У неi iз собою нiчого не було: нi мiшка, нi сiтки – так вона зняла iз себе комбiнацiю. Рейтузи. І набила iх гречкою. Потягла… Усе це чомусь мовчки. У цi хвилини люди не розмовляли…
Коли я покликав маму, залишалася сама гiрчиця, жовтi банки з гiрчицею. «Не бери нiчого», – просила мама.
Мiстом… Нашими вулицями спокiйно гуляли нiмецькi солдати. Знiмали все на кiноплiвку. Смiялися. У нас до вiйни була в школi улюблена гра, ми малювали нiмцiв. Малювали iх iз великими зубами. Іклами. А тут вони ходять… Молодi, гарнi… Із гарними гранатами, засунутими в голiнища мiцних чобiт. Грають на губних гармонiках.
Старший нiмець тягне якогось ящика. Ящик важкий. Вiн покликав мене i показав: допоможи. В ящика було двi ручки, ми взялися з ним за цi ручки. Коли донесли, куди слiд, нiмець похлопав мене по плечу й дiстав iз кишенi пачку цигарок. Ось, мовляв, плата.
Я прийшов додому. Терпцю не стало, сiв на кухнi й закурив. І не чув, як грюкнули дверi, заходить мама:
– Куриш?
– М-м…
– А цигарки чиi?
– Нiмецькi.
– Куриш, та ще й ворожi цигарки.
Це була моя перша й остання цигарка.
Одного разу ввечерi мама сiла коло мене:
– Я не можу витримати, що вони тут. Ти мене розумiеш?
Вона хотiла боротися. Із перших днiв. Ми вирiшили шукати пiдпiльникiв, ми не сумнiвалися, що вони е. Анi на хвилину не сумнiвалися.
– Я люблю тебе найбiльше за всiх, – сказала мама. – Але ти мене розумiеш? Ти мене пробачиш, якщо з нами щось станеться?
Я закохався у свою маму, тепер я слухався ii беззаперечно. І це потiм залишилося на все життя…
«Бабуся молилася… Вона просила, аби моя душа повернулася…»
Наташа Голик – 5 рокiв.
Зараз – коректор.
Я навчилася молитися… Часто згадую, як пiд час вiйни я навчилася молитися…
Сказали – вiйна, я, i це зрозумiло, у п’ять рокiв не уявляла жодних картин. Жодних страхiв. Але вiд страху, саме вiд страху, заснула. І спала два днi. Два днi лежала, наче лялька. Усi думали, що я померла. Мама плакала, а бабуся молилася.







