На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Чорнобильська молитва (Хроніка майбутнього)» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — История, Документальная литература. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Чорнобильська молитва (Хроніка майбутнього)

Автор
Дата выхода
23 сентября 2020
🔍 Загляните за кулисы "Чорнобильська молитва (Хроніка майбутнього)" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Чорнобильська молитва (Хроніка майбутнього)" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Светлана Алексиевич) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
26 квітня 1986 року на території Радянського Союзу сталася страшна катастрофа, яка змінила весь всесвіт – вибухнув реактор на Чорнобильській АС. Звичайно, з погляду всесвіту, життя тисяч людей – це маленька краплина. Але ці тисячі люди були першими, хто на собі відчув, що відбулося щось надзвичайне, щось жахливе. І що життя вже не буде таким, як було. Що не можна пити тієї води, їсти тих яблук, вдихати того повітря… Що попереду тільки хвороби, біль і горе.
Книга «Чорнобильська молитва» – це розповіді очевидців цієї катастрофи: жителів Прип’яті, ліквідаторів, так званих самоселів – тих, хто з часом повернувся до своїх домівок незважаючи на заборони і радіацію, бо там залишилося все їхнє життя. У цій книжці ви не знайдете розповідей про причини цієї жахливої події або про план евакуації та ліквідації наслідків катастрофи. В ній є тільки особисті трагічні історії – про кохання, про хвороби, про боротьбу… І ці історії, немов голоси в хорі, зливаються в одну молитву. У Чорнобильську молитву…
📚 Читайте "Чорнобильська молитва (Хроніка майбутнього)" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Чорнобильська молитва (Хроніка майбутнього)", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Пам’ятаете, у Толстого? П’ер Безухов такий вражений пiсля вiйни, що йому здаеться: вiн i весь свiт змiнилися назавжди. Але минае якийсь час, i вiн зауважуе за собою, що знову так само лае кучера, так само бурчить. Навiщо тодi люди згадують? Щоб вiдновити iстину? Справедливiсть? Звiльнитись i забути? Розумiють, що вони – учасники грандiозноi подii? Або шукають у минулому захисту? І це при тому, що спогади – тендiтна рiч, ефемерна, це не точнi знання, а здогад людини про саму себе. Це ще не знання, це тiльки почуття.
Я мучився, рився в пам’ятi i згадав…
Найстрашнiше зi мною було в дитинствi… Це – вiйна…
Пам’ятаю, як ми, пацани, грали в “тата i мами”: роздягали малюкiв i клали iх одне на одного… Це були першi дiти, що народилися пiсля вiйни. Все село знало, якi слова вони вже говорять, хто почав ходити, тому що за вiйну дiтей забули. Ми чекали появи життя. “У тата i мами” – так називалася наша гра. Ми хотiли побачити появу життя… А нам самим було по вiсiм-десять рокiв…
Я бачив, як жiнка сама себе вбивала.
Для мене це настiльки забороненi спогади, що я не говорив про них уголос…
Тодi я сприймав смерть так само, як i народження. У мене було приблизно однакове почуття, коли з’явилося теля з корови… З’являлися кошенята. І коли жiнка в кущах убивала себе… Чомусь це здавалося менi одним i тим же, однаковим. Народження i смерть…
Я пам’ятаю з дитинства, як пахне в домi, коли рiжуть кабана… Ви тiльки зачепили мене, i я вже падаю, падаю туди.
Ще пам’ятаю як нас, маленьких, жiнки брали з собою в лазню. У багатьох жiнок i в моеi матерi – випадали матки (ми це вже розумiли), вони пiдв’язували iх ганчiрками. Я це бачив… Матки виходили вiд важкоi роботи. Чоловiкiв не було, iх на фронтi, в партизанах перебили, коней не було теж, жiнки тягали плуги на собi.








