Чорнобильська молитва (Хроніка майбутнього)

Серед чинникiв демографiчного згасання радiацiя займае головне мiсце. У Гомельськiй i Могильовськiй областях (найбiльш постраждалих вiд чорнобильськоi катастрофи) смертнiсть перевищила народжуванiсть на 20 %.

Внаслiдок катастрофи в атмосферу викинуто 50?10

 Кu радiонуклiдiв, iз них 70 % припало на Бiлорусь: 23 % ii територii заражено радiонуклiдами – понад 1 Ku/км по цезiю-137. Для порiвняння: в Украiнi заражено 4,8 % територii, в Росii – 0,5 %. Площа сiльгоспугiдь iз щiльнiстю забруднення вiд 1 i бiльше Ku/км

становить понад 1,8 млн гектарiв, стронцiем-90 iз щiльнiстю 0,3 i бiльше Ku/км

 – близько 0,5 млн гектарiв.

Із сiльгоспобороту виведено 264 тис. гектарiв землi. Бiлорусь – краiна лiсiв. Але 26 % лiсiв i бiльше половини лугiв у заплавах рiчок Прип’ять, Днiпро, Сож вiдносяться до зони радiоактивного забруднення…

Як наслiдок постiйного впливу малих доз радiацii з кожним роком у краiнi збiльшуеться кiлькiсть ракових захворювань, дiтей iз розумовою вiдсталiстю, нервово-психiчними розладами та генетичними мутацiями…»

Зб.

«Чернобыль». «Белорусская энциклопедия», 1996, с. 7, 24, 49, 101, 149

«За даними спостережень, 29 квiтня 1986 року високий радiацiйний фон було зареестровано в Польщi, Нiмеччинi, Австрii, Румунii, 30 квiтня – в Швейцарii i Пiвнiчнiй Італii, 1–2 травня – у Францii, Бельгii, Нiдерландах, Великобританii, пiвнiчнiй Грецii, 3 травня – в Ізраiлi, Кувейтi, Туреччинi…

Закинутi на велику висоту газоподiбнi та летючi речовини поширювалися глобально: 2 травня iх зареестровано в Японii, 4 травня – в Китаi, 5-го – в Індii, 5 i 6 травня – в США i Канадi.

Менше тижня знадобилося, щоб Чорнобиль став проблемою всього свiту…»

Зб. «Последствия Чернобыльской аварии в Беларуси». Мiнськ. Мiжнародний вищий Сахаровський коледж з радiоекологii. 1992 р. с. 82.

«Четвертий реактор, iменований об’ектом “Укриття”, як i ранiше, зберiгае у своiй свинцево-залiзобетоннiй утробi близько 200 тонн ядерних матерiалiв. Причому паливо частково перемiшано з графiтом i бетоном.

Що з ними вiдбуваеться сьогоднi, не знае нiхто.

Саркофаг споруджували наспiх, конструкцiя унiкальна, напевно, iнженери-розробники з Пiтера можуть нею пишатися. Слугувати вона мусила тридцять рокiв. Однак монтували його “дистанцiйно”, плити стикували з допомогою роботiв i вертольотiв – звiдси i щiлини. Сьогоднi, згiдно з деякими даними, загальна площа зазорiв i трiщин перевищуе 200 квадратних метрiв, iз них продовжують вириватися радiоактивнi аерозолi.