На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Цинкові хлопчики» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — История, Документальная литература. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Цинкові хлопчики

Автор
Дата выхода
23 сентября 2020
🔍 Загляните за кулисы "Цинкові хлопчики" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Цинкові хлопчики" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Светлана Алексиевич) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Книжка Світлани Алексієвич «Цинкові хлопчики» присвячена війні в Афганістані, коли десять років – з 1979-го і до 1989-го на чужій землі гинули наші радянські військові. Правда про ту війну ретельно приховувалася: держава через засоби масової інформації розвернула пропаганду необхідності та успішності «надання міжнародної фінансової допомоги дружньому народові Афганістану». В результаті Афганська війна для обивателя довгий час залишалася невідомою, зовні гладкою, а головне – майже безкровною. Газети публікували статті про успішні військові операції радянських військ в Афганістані, де майже не було жертв серед нашого контингенту, а втрати противника, навпаки, значно перевищувались… Але все частіше стали привозити додому в домовинах, оббитих цинковою бляхою, загиблих хлопців, які нещодавно закінчили школу… Заглядати всередину труни не дозволялося, похорон не афішувався, і рідним навіть не повідомляли справжню причину смерті їхніх дітей… А хто повертався живим – той не міг знайти себе у мирному житті. Цієї війни наче не було. Були лише скалічені та мертві хлопчики… І не тільки тілом, але й душею.
📚 Читайте "Цинкові хлопчики" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Цинкові хлопчики", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Могла врятувати – пiзно привезли (хто був у медротах? – погано навченi солдати, що навчились лише перев’язувати). Могла врятувати – не добудилась п’яного хiрурга. Могла врятувати… Ми не могли навiть правду написати в похоронках. Вони пiдривались на мiнах… Вiд людини часто лишалось пiввiдра м’яса… А ми писали: загинув в автомобiльнiй катастрофi, упав у провалля, харчове отруення. Коли iх уже стали тисячi, тодi нам дозволили повiдомляти правду рiдним. До трупiв я звикла. Але з тим, що вони такi молодi, рiднi, маленькi, – iз цим неможливо було змиритися.
Привозять пораненого. Саме я чергувала. Вiн розплющив очi, подивився на мене:
– Ну, все! – І помер.
Три доби його шукали в горах. Знайшли. Привезли. Вiн марив: «Лiкаря! Лiкаря!» Побачив бiлий халат, подумав – урятований! А поранення було несумiсне з життям. Я лише там дiзналася, що це таке: поранення – в черепну коробку… У мене в пам’ятi свiй цвинтар, своя портретна галерея. У чорнiй рамцi.
Навiть у смертi вони не були рiвними. Чомусь тих, хто загинув у бою, жалiли бiльше.
– Мамо! Мамо!
– Я тут, синочку, – кажеш, обманюеш.
Ми стали iхнiми мамами, сестрами.
Привезуть солдати пораненого. Здадуть i не йдуть:
– Дiвчатка, нам нiчого не потрiбно. Можна лише посидiти у вас?
А тут, удома… У них своi мами, сестри. Дружини. Тут ми iм не потрiбнi. Там вони довiряли нам про себе те, чого в цьому життi нiкому не розкажуть. Ти вкрав у товариша цукерки i з’iв. Тут це нiсенiтниця. А там – жахливе розчарування в собi. Людину тi обставини висвiтлювали. Якщо це боягуз, то незабаром ставало зрозумiло – боягуз, якщо це – стукач, то одразу було видно – стукач.





