На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Цинкові хлопчики» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — История, Документальная литература. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Цинкові хлопчики

Автор
Дата выхода
23 сентября 2020
🔍 Загляните за кулисы "Цинкові хлопчики" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Цинкові хлопчики" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Светлана Алексиевич) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Книжка Світлани Алексієвич «Цинкові хлопчики» присвячена війні в Афганістані, коли десять років – з 1979-го і до 1989-го на чужій землі гинули наші радянські військові. Правда про ту війну ретельно приховувалася: держава через засоби масової інформації розвернула пропаганду необхідності та успішності «надання міжнародної фінансової допомоги дружньому народові Афганістану». В результаті Афганська війна для обивателя довгий час залишалася невідомою, зовні гладкою, а головне – майже безкровною. Газети публікували статті про успішні військові операції радянських військ в Афганістані, де майже не було жертв серед нашого контингенту, а втрати противника, навпаки, значно перевищувались… Але все частіше стали привозити додому в домовинах, оббитих цинковою бляхою, загиблих хлопців, які нещодавно закінчили школу… Заглядати всередину труни не дозволялося, похорон не афішувався, і рідним навіть не повідомляли справжню причину смерті їхніх дітей… А хто повертався живим – той не міг знайти себе у мирному житті. Цієї війни наче не було. Були лише скалічені та мертві хлопчики… І не тільки тілом, але й душею.
📚 Читайте "Цинкові хлопчики" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Цинкові хлопчики", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Втуплюешся у книжкову полицю… А-а-ах! Я вдома…
У газетах так само писали: вертолiтник iкс здiйснив навчальний полiт… Нагороджений орденом Червоноi Зiрки… У Кабулi вiдбувся концерт з нагоди Першотравня за участю радянських солдатiв… Афган звiльнив мене. Вилiкував вiд вiри в те, що все в нас правильно i в газетах пишуть правду, по телевiзору говорять правду. «Що робити? Що робити?» – питав я себе. Хотiв на щось наважитись, кудись пiти. А куди? Мати вiдмовляла, i нiхто з друзiв не пiдтримав: мовляв, усi мовчать.
Ось вам розповiв… Уперше спробував говорити те, що думаю. Незвично.
Рядовий, мотострiлець
– Боюсь починати розповiдати. Знову наваляться цi тiнi…
Щодня… Щодня я собi там говорила: «Дурна я, дурна. Навiщо це зробила?» Особливо вночi з’являлися такi думки, коли не працювала, а вдень були iншi: як усiм допомогти? Рани жахливi… Мене приголомшило: навiщо такi кулi? Хто iх вигадав? Хiба людина iх вигадала? Вхiдний отвiр – маленький, а всерединi кишки, печiнка, селезiнка – усе посiчене, розiрване.
Я ж хотiла виiхати з Ленiнграда. На рiк-два, але виiхати. Померла дитина, потiм помер чоловiк. Нiчого не тримало мене в цьому мiстi, навпаки, усе нагадувало, гнало. Там ми з ним зустрiчалися… Тут уперше поцiлувались… У цьому пологовому будинку я народила…
Викликав головлiкар:
– Поiдете до Афганiстану?
– Поiду.
Менi треба було бачити, що iншим гiрше, нiж менi. І я це побачила.
Вiйна, нам казали, справедлива, ми допомагаемо афганському народовi покiнчити з феодалiзмом i побудувати свiтле соцiалiстичне суспiльство. Про те, що нашi хлопцi гинуть, якось замовчувалось, ми зрозумiли так, що там багато iнфекцiйних захворювань: малярiя, черевний тиф, гепатит. Вiсiмдесятий рiк… Початок… Прилетiли до Кабула… Пiд шпиталь вiддали старi англiйськi стайнi. Нiчого немае… Один шприц на всiх… Офiцери вип’ють спирт, обробляемо рани бензином.
Увесь березень тут же, бiля наметiв, скидали вiдрiзанi руки, ноги.





