На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Час second-hand (кінець червоної людини)» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Биографии и мемуары. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Час second-hand (кінець червоної людини)

Автор
Дата выхода
23 сентября 2020
🔍 Загляните за кулисы "Час second-hand (кінець червоної людини)" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Час second-hand (кінець червоної людини)" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Светлана Алексиевич) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Поставши на уламках СРСР, Російська нова іімперія не поспішала прощатися зі своїм минулим, яке, крім усього, чинило диявольський опір новому часові. З цього й виникла перехідна епоха, яку Світлана Алексієвич слушно охрестила періодом second-hand.
«Час second-hand» – це монологи людей, яким «пощастило» жити у СРСР та у період його розпаду. З цих одкровень – від замиловано-ностальгійних до страхітливо-муторних – і складається мозаїчний портрет «радянської людини», яка, незважаючи на складнощі тодішнього життя – переслідування з боку влади, ідеологічний пресінг, аскетичний побут, – більшою мірою сумує за тим часом і досить рідко замислюється над ціною тієї «величі». Ці монологи пересичені людським стражданням, фізичним та душевним болем, хворобливою тугою за втраченим, прагненням пожалітися на тяжку долю, розчаруванням у сьогоденні і романтизацією якогось нездійсненого минулого.
Разом зі своїми героями письменниця показує, що період єльцинської демократії був ширмою, що глибоких соціальних перетворень не відбулося. І радянська система зажадала продовження в іншому монстрові…
📚 Читайте "Час second-hand (кінець червоної людини)" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Час second-hand (кінець червоної людини)", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Своi хлопцi у дворi ледь парубка не вбили. Знайомi. Сидiли в альтанцi з гiтарами й розмовляли: ось невдовзi, мовляв, пiдемо лавою на комунiстiв, вiшати будемо iх на лiхтарях. Мiша Слуцер – тато його в нас у райкомi працював – вiн хлопчик начитаний, процитував iм англiйського письменника Честертона: «Людина без утопii набагато страшнiша, нiж людина без носа…», i його за це – черевиками… чобiтьми… «А, жидота! Хто революцiю в сiмнадцятому роцi робив?» Я пам’ятаю цей блиск в очах людей при початках перебудови, нiколи його не забуду.
Радянською я народилася… Наша бабуся не вiрила в Бога, але вiрила в комунiзм. А наш тато до самоi смертi чекав, що соцiалiзм повернеться. Уже впав Берлiнський мур, розвалився Радянський Союз, а вiн все одно чекав. Навiки розсварився зi своiм найкращим другом, коли той назвав прапор червоною ганчiркою. Наш червоний прапор! Кумачевий! Тато був на фiнськiй вiйнi, за що вони воювали, вiн так i не зрозумiв, але треба було йти, i вiн пiшов. Про цю вiйну мовчали, називали ii не вiйною, а фiнською кампанiею.








