На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Час second-hand (кінець червоної людини)» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Биографии и мемуары. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Час second-hand (кінець червоної людини)

Автор
Дата выхода
23 сентября 2020
🔍 Загляните за кулисы "Час second-hand (кінець червоної людини)" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Час second-hand (кінець червоної людини)" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Светлана Алексиевич) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Поставши на уламках СРСР, Російська нова іімперія не поспішала прощатися зі своїм минулим, яке, крім усього, чинило диявольський опір новому часові. З цього й виникла перехідна епоха, яку Світлана Алексієвич слушно охрестила періодом second-hand.
«Час second-hand» – це монологи людей, яким «пощастило» жити у СРСР та у період його розпаду. З цих одкровень – від замиловано-ностальгійних до страхітливо-муторних – і складається мозаїчний портрет «радянської людини», яка, незважаючи на складнощі тодішнього життя – переслідування з боку влади, ідеологічний пресінг, аскетичний побут, – більшою мірою сумує за тим часом і досить рідко замислюється над ціною тієї «величі». Ці монологи пересичені людським стражданням, фізичним та душевним болем, хворобливою тугою за втраченим, прагненням пожалітися на тяжку долю, розчаруванням у сьогоденні і романтизацією якогось нездійсненого минулого.
Разом зі своїми героями письменниця показує, що період єльцинської демократії був ширмою, що глибоких соціальних перетворень не відбулося. І радянська система зажадала продовження в іншому монстрові…
📚 Читайте "Час second-hand (кінець червоної людини)" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Час second-hand (кінець червоної людини)", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Цей нiмець лежав поранений… Менi звелiли забрати в нього пiстолет, я пiдбiг, а нiмець вчепився в пiстолет обома руками i водить перед моiм обличчям. Але вiн не встигае першим вистрiлити, встигаю я…
Я не злякався, що вбив… І пiд час вiйни про нього не згадував. Навколо було багато вбитих, ми жили серед убитих. Я здивувався, коли через багато рокiв зненацька з’явився сон про цього нiмця. Це було несподiвано… Сон приходив i приходив до мене… То я лечу, i вiн мене не пускае. Ось пiднiмаешся… летиш… летиш… Вiн наздоганяе, i я падаю разом iз ним.
Той самий сон… Вiн переслiдував мене десятки рокiв…
Я не можу своему синовi розповiсти про цей сон. Син був маленький – я не мiг, читав йому казки. Син уже вирiс – усе одно не можу…»
Флобер говорив про себе, що вiн людина-перо, я можу сказати про себе, що я людина-вухо. Коли я йду вулицею i до мене прориваються якiсь слова, фрази, вигуки, завжди думаю: скiльки це романiв без слiду зникають у часi.
Мiй шлях на цю трибуну тривав майже сорок рокiв – вiд людини до людини, вiд голосу до голосу. Не можу сказати, що вiн завжди був менi по силi – цей шлях, багато разiв я була приголомшена й налякана людиною, вiдчувала захоплення й огиду, прагнула забути те, що я почула, повернутися в той час, коли я цього ще не знала.
Я жила в краiнi, де нас вiд самого дитинства вчили помирати. Навчали смертi. Нам казали, що людина iснуе для того, щоб вiддати себе, щоб згорiти, щоб пожертвувати собою. Учили любити людину з рушницею. Якби я виросла в iншiй краiнi, то я б не змогла пройти цей шлях.
Я написала п’ять книжок, але менi здаеться, що все це – одна книжка. Книжка про iсторiю однiеi утопii…
Варлам Шаламов писав: «Я був учасником грандiозноi програноi битви за справжне оновлення людства».








