Марія Стюарт

На початку все видавалося напрочуд успiшним. Лорди, яким швидко наповнили грiшми кишенi, радiсно пристали на шлюбну угоду. Але спритному Генрiху VIII не досить простого пергаменту. Вiн надто часто пересвiдчувався в лицемiрствi й зажерливостi тих чесних людей, щоб не знати: нiяка угода не зобов’язуе ненадiйних лордiв, тож, коли iм запропонують бiльше, вони одразу будуть ладнi продати немовля-королеву спадкоемцевi французького трону. Тому вiд шотландських посередникiв Генрiх VIII вимагае як першоi умови негайноi передачi неповнолiтньоi дитини до Англii.

Але, якщо Тюдори не довiряють Стюартам, то й Стюарти не меншою мiрою не довiряють Тюдорам, а надто мати Марii Стюарт чинить опiр угодi. Дiставши як нащадок роду Гiзiв суворе католицьке виховання, вона не хоче вiддавати рiдну дитину еретиковi, що дотримуеться хибноi вiри, крiм того, iй було не важко помiтити в угодi небезпечну пастку. Адже в одному таемному пунктi шотландськi посередники, яких пiдкупив Генрiх VIII, зобов’язалися – в разi, якщо дитина передчасно помре – докладати зусиль, щоб, незважаючи на це, «вся влада i майно королiвства» дiсталися Генрiху VIII, i цей пункт дуже небезпечний. Вiд чоловiка, який двом своiм дружинам уже зiтнув голову на ешафотi, можна хiба що сподiватися, що вiн, прагнучи швидше пiдступитися до такоi важливоi спадщини, подбае, щоб смерть цiеi дитини була трохи завчасною, а не природною, i тому королева, як дбайлива мати, одразу вiдмовляеться передавати дитину до Лондона. Сватання тепер стало майже вiйною. Генрiх VIII посилае вiйська, щоб силою забрати неоцiненну запоруку, i наказ, який вiн дав своему вiйську, – це нелюдський образ голоi брутальностi того сторiччя. «Воля Його Величностi така, щоб усе було знищене вогнем i мечем. Спалiть Единбург i зрiвняйте його з землею, тiльки-но заберете й пограбуете там усе, що можна… Сплюндруйте палац Голiруд i так багато мiст та сiл навколо Единбурга, скiльки зможете, пограбуйте, спалiть i поневольте Лiт та iншi мiста, нещадно вбивайте чоловiкiв, жiнок i дiтей, де тiльки чинитимуть опiр». Озброенi зграi Генрiха VIII рушили через кордон, наче гунська орда. Але останньоi митi матiр i дитину перевезли в безпечне мiсце в укрiплений замок Стерлiнг, i Генрiх VIII мусив задовольнитися угодою, згiдно з якою Шотландiя зобов’язалася передати Марiю Стюарт (ii й далi трактували i продавали, наче предмет) в Англiю тодi, коли дiвчинцi виповниться десять рокiв.

Знову видаеться, нiби все впорядковано найкраще. Але полiтика завжди – наука безглуздя.