Інтернат

– І де вашi учнi? – питае його Пiтер, випускаючи дим, вiд чого голос його звучить хрипко й довiрливо.

– На канiкулах, – пояснюе Паша.

Пiтер охоче кивае головою.

– Ага, – каже, – на канiкулах. Школу й вигадали заради канiкул, – говорить. – Я на канiкули завжди iздив рибалити зi своiм старим.

– На рiчку? – уточнюе Паша.

– На океан, – говорить Пiтер.

– На який океан?

– На Тихий.

Паша не знае що вiдповiсти.

– Ви куди збирались iхати? – питае Пiтер, не дочекавшись вiдповiдi.

– В мiсто, – Паша нервово соваеться на стiльцi.

Пiтер говорить так привiтно, що йому вiдразу ж починаеш не довiряти.

– Ага, – знову тiшиться Пiтер. – Справи?

– Справи, – подумавши, погоджуеться Паша. – Племiнник в iнтернатi. Забрати хочу. На вихiднi.

– У вас тут, бачу, щодня вихiднi.

Паша думае, що краще на це промовчати.

– Мабуть, iншим разом заберу, – додае, помовчавши.

– Ага, – пiдтримуе його Пiтер, – мiсяцi через два.

– Чьо через два? – не розумiе його Паша.

– Ну, поки нова лiнiя фронту встановиться, поки пункт пропуску запустять, – пояснюе Пiтер. – Що ж ви його ранiше не забрали, раз у вас канiкули? Ви що – новин не читаете?

– Не читаю, – чесно зiзнаеться Паша.

– І я не читаю, – зiзнаеться Пiтер. – Я iх пишу, – додае вiн, витримавши дещо закоротку паузу й, розсмiявшись, випускае навсiбiч тютюновий дим.

– І шо робити? – розгублено запитуе Паша. – У нього зi здоров’ям проблеми, боюсь за нього.

– Забирайте його тепер, – радить йому Пiтер, посмiхаючись, – вони ще кiлька днiв будуть звiдти виходити, – показуе вiн на бiйцiв довкола, – iм усiм зараз буде не до вас.

У мiстi влада мiняеться. Хто знае, що буде з iнтернатом. Новiй владi, – кивае вiн головою в бiк, де на його думку мае тепер бути нова влада, – не до iнтернатiв. Будуть чистити мiсто пiсля ваших.

Пашi рiже слух оце ось його «пiсля ваших», але вiн стримуеться, не заперечуе.

– Там же стрiляють? – припускае Паша.

– Тим бiльше, – погоджуеться Пiтер.

 – Тим бiльше. Не хотiв би я канiкули пiд артобстрiлом провести.

Паша гарячково думае. Не вигадуе нiчого кращого, як подзвонити старому. Дiстае «нокiа», набирае.

– І зв’язок теж, мiсяцi через два буде, – коментуе Пiтер. – І то – якщо ваша влада постараеться, – Пiтер знову робить наголос на словi ваша. – До цього не старалась, – додае.

Паша дивиться на екран – покриття справдi немае. Хоча ще вчора вночi все було в нормi.