Володимир Сосюра

 – «Правда», офiцiйний орган Комунiстичноi партii, сьогоднi пiддав критицi Центральний Комiтет Украiнськоi Комунiстичноi партii за те, що вiн недостатньо переймаеться «iдеологiчними питаннями».

Така критика мiститься у довгiй передовiй, у якiй «Правда» виносить догану вiдомому щомiсячному журналовi «Звезда» за те, що вiн надрукував нацiоналiстичну поему «Любiть Украiну», яку написав сiм рокiв тому В. Сосюра.

Передова, пiд заголовком «Проти iдеологiчних перекручень у лiтературi», нагадала читачам про визначення Прем’ером Сталiним поняття советського патрiотизму:

«Нацiональнi традицii народiв поеднуються гармонiйно у советський патрiотизм зi спiльними життевими iнтересами усiх трудящих у Советському Союзi».

«Правда» пише, що пан Сосюра неправильно тлумачить тему «любовi до соцiалiзму i батькiвщини, яка збуджуе у наших серцях великi патрiотичнi почування». Навпаки, пише газета, його вiрш «викликае настроi розчарування i протесту».

«Правда» зазначае: поема говорить про безбарвну, несучасну Украiну безвiдносно до iнших нацiональностей у «Советському Союзi».

«Добре вiдомо, що суть нацiоналiзму полягае в прагненнi iзолювати i замкнути себе у власнiй нацiональнiй лушпинi, у прагненнi не бачити того, що об’еднуе трудящi маси советських нацiональностей, i бачити лише те, що вiдокремлюе iх», – говориться в передовицi.

Пережитки капiталiстичних звичаiв в умах людей е значно сильнiшi й дiевiшi в царинi нацiональних питань, нiж у будь-якiй iншiй. Вони бiльш живi, тому що можуть маскувати себе нацiональними кольорами».

Але найдошкульнiше «били» в Украiнi, згадуючи поетовi його давнi грiхи – службу в петлюрiвськiй армii, адже вiн щиро зiзнався в цьому.

Творча спадщина В. Сосюри, як i багатьох iнших украiнських письменникiв, зазнавала постiйного ревiзування з боку офiцiйноi влади. Навiть незавершенi й неопублiкованi твори (поеми «Махно», «Мазепа» та численнi вiршi) вилучали з лiтературного процесу, забороняли, а значить – прирiкали на забуття.

До найповнiшого десятитомного видання творiв В. Сосюри, що побачило свiт у 1970–1972 рр., не ввiйшло багато вiршiв, балад i поем, якi друкувалися у двадцятих роках i в перiодицi, i в окремих збiрках чи томах вибраних поезiй.