Остап Вишня. Невеселе життя

Дуже часто ця бездарнiсть сполучаеться з поганими пасквилями на нашу дiйснiсть.

«Хрест золотий, а по позолотi по тiй купочки бiленькi – то птиця господня антирелiгiйну пропаганду заводить» (І—109).

Про осоавiахiм: «Колективного пустимо газу на вся вразi та супостати» (II—145). На тему про зв’язок мiж мiстом та селом:

«І от коли агенти у дядькiв воли купують та потiм за цi воли по десять кар-бованцiв виплачують, – то не лицем вони купують, а зовсiм iншими органами» (I—115).

3. ПРО ОБРАЗИ ОСТАПА ВИШНІ

Вiзьмемо для прикладу таких три образи Остапа Вишнi:

«Стовбова дорога покрутилася… Бiлим ужем попiд скелями стрiмчастими перекручена…» (III—9).

«Море у чадрi з туману» (III—10).

«Яйла обiймае кримськi мiста могутнiми обiймами вiковiчних скель. І гордо над ними закинув курчасту голову Ай-Петрi» (III—11).

Три шаблонних, бездарних образи в стилi «красивих пейзажiв», оспiваних у всiх Бедекерах. За подiбнi образи по редакцiях викидають цiлi рукописи в корзину.

Помiтно пожвавлюеться опис кримськоi природи у Остапа Вишнi, коли вiн знаходить можливiсть порiвнювати кримськi пейзажi з вiдомим йому хуторянським оточенням.

«Хвильове море – це пастух. Воно гонить велику отару баранiв до берега…» (III—21).

«Медуза – морський холодець… Кругле, як мисочка, бiле, дрижасте, холодне i прозоре…» (III—2).

А ось i образ iншого кшталту:

«Накинула червону чадру на старий Крим революцiя» (III—67).

Остап спокусився в своему пiдлабузнюваннi до радянського Криму на «красивий» образ.

А об’ективно вийшов скандал. І може навiть не скандал, а свiдоме паплюження соцiальноi революцii на Сходi. Адже чадра е символ пригноблення, i те, що на соцiалiстичному Криму нiби накинуто червону чадру, що це означае? Що бiльшовики, мовляв, пригноблюють Крим.

Перейдемо до гуморески «Слухай, обивателю». (III—163–169). Ця гумореска, одна з центральних, що дае нам правдиву уяву про справжнiй характер контрреволюцiйноi творчостi Вишнi. Загальна побудова гуморески витримана приблизно в тонах символiчних iнтермедiй бурсацьких драм, де брали участь такi фiгури неземного походження, як «милiсть божа», ангел, досконалiсть i т.

 д. Замiсть цих постатей Остап Вишня подае двi символiчнi фiгури «Революцiю» i «Обивателя».

Революцiя у Остапа Вишнi витримана в стилi умовностей буржуазноi французькоi революцii, як «чудесна жiнка, в криваво-червонiй порфiрi одягнена» (III—165). Революцiя це, за Вишнею, чудесна жiнка з неземною красою (III – 165).