На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Остап Вишня. Невеселе життя» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Биографии и мемуары. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Остап Вишня. Невеселе життя

Дата выхода
30 ноября 2020
🔍 Загляните за кулисы "Остап Вишня. Невеселе життя" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Остап Вишня. Невеселе життя" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Ця книга – справжній літопис невеселого життя найпопулярнішого й донині в Україні гумориста Остапа Вишні (1889–1956), який відбував сталінську «десятирічку» в концтаборах. Її упорядник, автор вступної статті й приміток, відомий літературознавець і архівіст Сергій Гальченко ще в 1989 році обстежив архіви Ухтпечлагу тодішньої Комі АРСР і зібрав матеріали, які вперше друкуються в такому повному обсязі.
Основою праці стали документи слідчої справи за 1933–1934 роки та комплекс архівних матеріалів із двотомної справи-формуляра на Остапа Вишню, в якій зібрані донесення понад півсотні секретних агентів спецорганів за 1922–1955 роки. В процесі слідства, яке велося методами фізичного і психологічного натиску, Остап Вишня визнав «провину»: нібито він мав особисто вбити партійного лідера республіки П. П. Постишева, за що був покараний десятирічним ув’язненням у таборах особливого режиму.
У книзі в хронологічній послідовності подаються записи із унікального документа тієї епохи – табірного щоденника Остапа Вишні – та його листи із концтаборів, де довелося перебувати письменнику. Це своєрідні шедеври літературної творчості, часто наповнені не традиційним українським, а чорним гумором страждальця-гумориста.
Публікуються і деякі літературні твори Остапа Вишні, які викликали шквал вульгарно-соціологічної критики із звинуваченнями письменника у буржуазному націоналізмі й навіть у фашизмі, а також листи та спогади його рідних і тих людей, з якими гуморист сидів в одній камері чи перебував в одному концтаборі.
Ця книга, що творилася упродовж тридцяти років, є свідченням боротьби системи із митцями, найталановитіші з яких зазнавали репресій і знищення.
📚 Читайте "Остап Вишня. Невеселе життя" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Остап Вишня. Невеселе життя", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
І нiколи не помилиться…
Його (чухраiнця) постать, його рухи, вираз, сказать би, всього його корпуса – все це так i випирае отi п'ять голiвних рис його симпатичноi вдачi.
Риси цi, як на ту старовинну термiнологiю, звалися так:
1. Якби ж знаття?
2. Забув.
3. Спiзнивсь.
4. Якось-то воно буде!
5. Я так i знав.
Розглянемо поодинцi всi цi п'ять характерних для чухраiнця рис.
Нагадаемо тiльки, що розкопанi матерiали сильно потерпiли од тисячолiтньоi давнини, а декотрi з них й понадриванi так, нiби на цигарки, хоч матерiали тi нi на книжки з сiльського господарства, нi на газети не подiбнi.
Одну з книжок, писану вiршами, викопано разом iз глечиком.
Академiки кажуть, що, очевидно, чухраiнцi накривали глечики з молоком поезiею: настiльки в них була розвинена вже тодi культура.
Книжка дуже попсована, вся в сметанi. Сметана та взялася струпом. Хiмiчний дослiд того струпа виявив, що то – крейда. Як догадуються вченi, сметану ту було накрито книжкою бiля якогось великого мiста.
Отже, дуже тяжко працювати над тими матерiалами. Через те характеристика кожноi нацiональноi чухраiнськоi риси може бути не зовсiм повна.
Ми заранi просимо нам те дарувати. Не ми в тому виннi, а тисячолiття.
Вивчати науково кожну окрему рису ми, за браком часу й мiсця, навряд чи зможемо. Доведеться обмежитись наведенням для кожноi з них наочних прикладiв: так, ми гадаемо, буде й швидше, й для широкого загалу зрозумiлiше.
Якби ж знаття.
Найхарактернiша для чухраiнцiв риса.
Повстала ця риса в чухраiнцiв от з якого приводу. Вшивав один iз них хату. Злiз аж до бовдура i посунувся. Сунеться й кричить:
– Жiнко! Жiнко! Соломи! Соломи! Соломи!..
Геп!
– Не треба…
Це, значить, кричав чухраiнець жiнцi, щоб вона, доки вiн гепне, соломи на те мiсце, де вiн гепне, пiдiслала. Не встигла жiнка цього зробити. Тодi виходить: «Не треба».
І от пiсля цього й укоренилася глибоко ця риса в чухраiнцеву вдачу.
– Якби ж знаття, де впадеш, – соломки б пiдiслав.
Або:
– Якби знаття, що в кума пиття…
І так в кожнiм випадку життя чухраiнського цивiлiзованого.
От будують чухраiнцi яку-небудь будiвлю громадську. Збудували. А вона взяла i упала. І зразу:
– Якби ж знаття, що вона впаде, ми б ii не сюди, а туди будували.
Є серед матерiалiв характерний запис, як попервах чухраiнцi свою культуру будували.



