Журавлиний крик

– А-а… А панянок тут не можна замовити?

Французька шинкаревi була незрозумiла, вiн розвiв руками, всi хором засмiялися, а старший знову скептично кинув:

– Бог свiдком, ви безнадiйно обмеженi парижани: в Москвi такоi страви у трактирах не подають. Треба було iхати не сюди, а хоча б до Берлiна.

Горiлку розлили в пугарi, дехто принюхувався, кривився.

– Досить уже Вольтерового гостювання в Берлiнi, – вiдiзвався хтось iз гурту. – Вiн утiкав на дилiжансi вiд гостинностi свого кумира Фрiдрiха II, наче за ним гналося сто макбетiвських вiдьом!

– А тепер заграе з пiвнiчною Семiрамiдою, дивись, ще й сюди приiде – слiдом за нами.

– Можна сподiватися, що цього не станеться. Мосье Дiдро пiсля повернення з Московii напевно подiлиться з колегою своiми враженнями.

– Проте обидва й далi писатимуть вiнценосцям моралiзаторськi повчання, видумуючи кожен для себе iдеального монарха чи монархиню… Випиймо, панове, за нашого дивака Руссо – найтверезiшого з фiлософiв!

– І за гарячих парижанок!

– І за манiрних фрейлiн Катерини…

Горiлка швидко каламутила голови французам, вони гомонiли щораз голоснiше i, перебиваючи один одного, проголошували тости.

– Чудова московська водка, – крекнув старший. – Ідiть собi з вашим патрiотичним бургундським до всiх чортiв або подаруйте гарсоновi, а менi ще раз налийте тiеi, що мiцна, як московськi морози!

– Гарсон! – покликав шинкаря гомiлатий. – Вiзьмiть для своеi мадам наше вино! – Вiн вiдсунув непочатi пляшки, а одну взяв у руку й, приклавши пальця до губ, прошепотiв таемничо: – Увага, панове! Бочку водки тому, хто розгадае оцю мою iсторичну загадку…

Далi зняв з голови цилiндра й кинув його на стiл, потiм простягнув руки до своiх сусiдiв, познiмав iз iхнiх голiв цилiндри, поскладав один поверх одного.

– А що? – допитувався, заглядаючи в очi своiм колегам.

Але тут схопився старший, пiднiс пугара i проголосив:

– Вавилонська вежа!.. Тож випиймо, панове, за новiтнiй Вавилон, за Семiрамiду – незрiвнянну Като, як назвав ii Вольтер, i за поверженого Навуходоносора – маркiза Пугачева!

– Виграв, колего, – вдарився об поли сурдута гомiлатий. – Гарсон, бочку водки!

Іван Максимович остовпiв.