Смерть Юди

На огородженiй частоколом галявинi, що похило збiгала до священного струмка, оточив жертовний камiнь чотиристiнний без даху храм з вiдкритими трьома брамами. За каменем, у глибинi храму, стояв високий дерев’яний iдол бога Рода з повним вина рогом у простягнутiй руцi, а бiля його стiп лежали на землi плуг, сiдло i меч. Ідол мав три обличчя, що створювали единий образ Рода, а туловище його дiлилося на двi частини: вгорi витали люди, якi заселюють Орiяну, а внизу панував пiдземний свiт, на якому держиться земне життя.

Тома приглянувся до найнижчого зображення: то стояв на колiнах скотiй бог Велес, якого Род скинув у пiдземелля за те, що дав вiн людям Орiянського краю надмiр молока й меду, посiявши цим самим серед народу найтяжчий грiх – лiнивство; та все-таки щедрий бог Достатку не покинув людей: ось тримае вiн у руках над головою землю у виглядi клаптика дерну – вiчно тримае й клянеться, що це його украiна, що укроiв вiн людям рiвно стiльки землi, скiльки вони можуть захистити мечем; Велес присягае, що завжди буде ii утримувати – всю украiну Орiяну, а якщо лже, то хай земля його покрие.

Так пояснював Томi волхв Богодан.

– Велес двигае на собi життя, а Род благословить, i нi один не е сильнiший вiд iншого, бо обидва опiкуються людьми, якi живуть мiж ними.

Думав Тома про незбагненну спiльнiсть мiж народами, вiддаленими один вiд одного на тьми-тьмущi стадiй, – в засадах релiгiй i в щоденному побутi… Водохрещення, троеперстiсть, триединiсть, а ще довгий до п’ят, як у юдейських первосвященикiв, блакитний подир на жрецевi… а може, Ісус уже колись сюди приходив?

Тома стояв бiля iдола i слухав волхва – посередника мiж Богом i своiми людьми; був Богодан пророком, яких у Юдеi вже нема, бо вони сповiстили з’яву Месii, i вiн уже приходив; тут пророки ще провiщають, ще ждуть…

Багато знав волхв i багато мiг – мовив вiн про це апостолам.