На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Орда» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Современная проза, Историческая литература. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Орда

Автор
Дата выхода
12 июля 2021
🔍 Загляните за кулисы "Орда" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Орда" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Роман Іваничук) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Роман Іваничук (1929—2016) – відомий український письменник, лауреат багатьох літературних премій, серед яких Національна премія України ім. Т. Шевченка. У його творчому доробку близько двадцяти історичних романів, якими письменник заповнював білі плями в нашій історії.
«Орда» (1992) Романа Іваничука – це книга-сповідь, книга-одкровення, книга-пошук. Чернець Єпіфаній переживає важку особисту психологічну драму: він став німим свідком знищення царем Петром І славної козацької столиці – Батурина. На його очах живцем спалювали людей, катували дітей, знищували храм… а він навіть не кинувся нікого рятувати, заклякнувши на місці поряд зі зрадниками та ворогами. Бажання розкаяння та спокути цього гріха супроводжує Єпіфанія протягом усього його життя.
Зображаючи історичні постаті мазепинської доби в історії України, Роман Іваничук глибоко розкриває причини занепаду національної самосвідомості українців, які перегукуються з історією сучасної України.
📚 Читайте "Орда" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Орда", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Проказав Петро:
– А як ти назвеш свою зухвалу вiдмову впустити його свiтлiсть князя Меншикова в Батурин?
– Я виконував наказ гетьмана, i якби вчинив iнакше, тодi допiру можна було б назвати мене зрадником. Та коли говорити про недостойнiсть полiтичних вчинкiв, то здрайцею передовсiм треба назвати тебе, царю, ти ж бо перший потоптав угоду мiж нашим батьком Хмелем i твоiм вiтцем Олексiем, навiвши своi вiйська на постiй в Украiну на грабунок украiнського люду, i посягнув на нашi одвiчнi вольностi, задумавши перемiнити в драгунiв козацькi полки.
– На палю його! – коротко присудив цар.
– Іншого вироку я й не чекав вiд тебе, кровопивце, – так само спокiйно, як i перше, мовив Чечель. – Я загину з усвiдомленням потрiбностi украiнському народовi моiх мук. Замордований мученик небезпечнiший для завойовника, нiж живий лицар, – вiн-бо народжуе iдею помсти.
– Ту iдею, нещасливцю, я втоплю у кровi! За неi можуть постояти живi, а не мертвi! – Петро кивнув рукою на гурт полонених козакiв, оточених драгунами, звелiвши вести на суд наступного.
– Мертвi оживуть месниками в нащадках! – вигукнув Чечель, якого царськi посiпаки вже вели до рiчки на мiсце страти. – А ви у своiй жорстокостi самi себе зжиратимете, як павуки!
Цар бiснувався: вдаряв кулаками, мов гирями, об стiл, випльовував сповненi ненавистi слова, i складалися вони для Єпiфанiя в суцiльне прокляття Украiнi:
«Залишу живих мерцiв, покiрне стадо залишу на цiй свавiльнiй землi – худобу над порожнiми яслами, i кидатиму iм за покору жмутки бадилля, на банях церковних замiсть хрестiв водружу канчуки, i те стадо лякатиметься шелесту листя! Корита пiдсуну пiд вашi худоб’ячi морди, i нiщо не буде для вас дорожче за тепле пiйло.
Єпiфанiй зажмурив очi, вслухаючись у страшне пророцтво, що цвяхувало безнадiею його розпластану душу, вiн не мав вiдваги глянути на розлютованого царя, та коли у вухах стихли царськi прокльони, Єпiфанiй розплющив очi й у подивi своему уздрiв на Петровому обличчi владний спокiй, набагато страшнiший за почутi слова: цар не лякав словами, вiн здiйснював проклiн.





