Мальви. Орда (збірник)

Радилася з ним Марiя, як iй бути з дитиною. На зголоднiлий грунт дитячоi душi впали слова чужоi вiри, та вiра дала iй спокiй, першi дитячi радощi й хлiб. Думалося, що тут, у Мангушi, серед своiх людей дитя забуде науку пiдступного Мураха-баби, – та як забуде, коли майже всi розмовляють татарською i до мечетi ходять. Можна б заборонити, та рота дитинi не затулиш – скаже десь, i до кет-худи дiйде, а тодi вже й не думай, щоб присвiдчив хановi, коли купуватиме грамоту, що вона мусульманка. А чужа вiра й мова так мiцно запали у свiдомiсть дитини, вона не вмiе навiть думати матiрньою мовою, хоч i розумiе ii.

Інодi хiба перекривить Стратона або Марiю i засмiеться – дивiться, мовляв, i я вмiю по-вашому.

– Помремо ми, Марiе, i все з нами загине, – сказав Стратон. – Там ляхiвщина, тут татаризна. Вмерла наша Украiна…

Наприкiнцi серпня перед святом Успiння Богородицi, коли до Успенського собору сходилися з усiх кiнцiв Криму християнськi прочани, якось пожвавiшав Стратон.

– Пiдемо й ми на вiдпуст, – мовив.

 – І Мальву вiзьмемо iз собою. Нехай почуе праведне Боже слово, хай дрiбненька зернина впаде в душу, колись, може, таки проросте. Наука в дитинствi – рiзьба на каменi, кажуть iмами.

Дотепер Марiя не виходила з Мангушу, хiба ото що зi Стратоном у каменоломнi рiзати камiнь. Бентежна радiсть пройняла ii: та невже це таки правда, що тут, у поганському краi, е православна церква, куди вiльно ходять люди, i священики в ризах спiвають хвалу Христовi?

– Як же це так, Стратоне? Тож коли налетять до украiнських сiл, каменя на каменi не залишать вiд церкви.

А тут, пiд самими стiнами Бахчисарая…

– Ге, то не спроста… – хмикнув Стратон. – На нашi землi вони йдуть вiйною, а джихад заповiдав сам Магомет. Тут вони мирно живуть, дiтей годують, урожай плекають i тому бояться гнiву нашого Бога. Надто багато християн у Криму, було б кому випросити в Бога помсту, якби наважилися зруйнувати храм. Татари хитро борються з нами на своiй землi. Не церкви руйнують, а душi людськi. Чого ж, думаеш, так ревно напосiвся дервiш навернути вас на бусурманство? Бо коли не стане нi одного християнина в iхньому краю, тодi i храми не страшнi.

Бог без пастви безсильний. А ii щоразу меншае i меншае…

…Мальва бiгла попереду Стратона i Марii, зупинялася i, розпромiнена, перепитувала раз у раз:

– Мамо, в Бахчисараi сам хан живе? І ми його побачимо? Самого хана побачимо?

Марiя промовчувала, не втерпiв Стратон:

– Дитино, не до хана, до Ісуса йдемо до Бахчисарая.