Мальви. Орда (збірник)

А що бiльше?

Захоплення владою минало, щохвилi зростало нервове напруження, лоскотали в горлi iстеричнi спазми, вiн ладен був закричати: «Вiдiйдiть, робiть що хочете!» Згадався вранiшнiй душевний спокiй, i захотiлось вибiгти до саду, геть звiдси, геть назавжди!

Ходив по троннiй залi, ламав кiсточки пальцiв i… наткнувся на сивобородого чоловiка з розумними очима. Дивна усмiшка, як у батька, що поблажливо дивиться на розсерджену дитину, заграла на губах великого вiзира i вмить сховалася у вусах i бородi.

– Слухаю тебе, султане.

Ібрагiм затупотiв ногами i, стискаючи кулаки, завищав:

– Я примушу, примушу всiх слухатися i повзати передi мною по землi! Чуеш, я примушу!

– Не розумiю твого гнiву, о султане, – спокiйно вiдповiв вiзир. – Хiба хтось iз державних мужiв устиг уже виявити непослух твоiй особi?

Ібрагiм сiв на трон, витер хусткою пiт iз чола. Йому було соромно за свiй хлоп’ячий вигук, хотiлося тепер добрати позу Сулеймана Пишного, та знiтився перед поглядом Аззема-пашi, зрозумiв, що позувати перед ним було б ще смiшнiше.

– Ти моя права рука, – заговорив спокiйно, – та замiсть допомоги я чую вiд тебе тiльки ущипливi зауваження i, якщо хочеш знати, вiдчуваю погорду до особи султана.

Аззем-паша опустив голову, i зрадiв Ібрагiм, що кориться йому нинi й великий вiзир. Та не слова каяття долинули до вух султана, а рiч, що примусила б кожного в Турецькiй iмперii замислитися, насторожитися, злякатися.

– Держава наша набагато бiльша, нiж султанський палац, Ібрагiме. А тому дорога вона не тiльки родинi Османiв, а кожному турковi. Мiцно зшив нашу державу Мухаммед Завойовник, ще краще одягнув ii в золоту парчу Сулейман Законодавець. Та крiзь дорогi шати видно, як розлазяться шви. І болить за те менi сива голова. Султани мiняються, держава залишаеться. А хто ж дбае про неi, як про свiй власний дiм? Яничари, що деруть iз неi лико i журяться тiльки своiми власними вигодами, прикриваючись вiрнiстю султановi i Корану?

– Що ти говориш, Аззем-пашо? – насторожився Ібрагiм.

– А якщо тi устоi не витримують бiльше проби часу, султане, то чи не краще iх викинути на смiття i поглянути, що роблять iншi народи? Нi, ти не лякайся… Це тiльки думки моi…

Ібрагiм заспокоiвся. А, це його фiлософськi теревенi.