Мальви. Орда (збірник)

 – Значить, сусiда грабувати треба, нiби йому життя не миле. Козаки не дають спокою! А чи не з помсти за таких, як я, напали конашевцi на ваше кочовище i невинних за невинних порубали? Твоя дочка нiма, i моя теж нiма – мови своеi майже не знае. А вона могла б спiвати i водити хороводи над Днiпром. Та ви ii примусили забути пiсню i мову, ви вiдiбрали iй купальськi вiнки, через вас я мушу виховувати ii яничаркою. Хiба не чув, як вiдмагаеться вона вiд одного лише слова «гяурка»?

Промовчала Марiя, iй тепер судилося тiльки мовчати.

Зупинилися за Карасубазаром напоiти волiв у рiчцi. Це страшне мiсце добре пам’ятае Марiя. Тут ногайцi дозволяли невiльникам митися. Чорною ставала вода, мабуть, тому самi татари назвали мiсто Кара-су.[93 - Кара-су – Чорна вода (татар.).]

– Зуя, – промовив старий, показуючи на рiчку. – Коли переселялись хани з Ескi-Кириму[94 - Ескi-Кирим – Старий Крим – перша столиця татарського ханства.] до Бахчисарая, померла по дорозi жiнка хана Хаджi-Гiрея – прекрасна Зуя.

– А тепер iз неi худоба п’е воду, – сказала Марiя. – Худоба, яка мае людську подобу. Он, – показала рукою на невiльничий базар. Саме заганяли ясир, такий знайомий лемент вирвався з-поза стiн мiста у степ. – Дивiться, кого продають. Не овець, не верблюдiв, яких жене ваш син на яйли Чатирдагу…

– Так… Це так… Але ти поглянь у той бiк. Бачиш гору, схожу на великий стiл? Це Ак-кая. З неi турки скидають татар, що не хочуть iти на священний джихад.

– Третiй рiк, – призналася.

– Горе всiм, живущим на землi, – сказав татарин.

Вiн бiльше не заводив розмов, далi дивилася злими очима молода татарка то на Мальву, то на Марiю, а за кантарою чвалав юнак на румаку i наспiвував пiсню про красуню, що чекае його на чаiрах Бабугану.

Вранцi парубок вiдхилив войлок, заглянув до кантари, i, скалячи в добрiй усмiшцi густi бiлi зуби, гукнув:

– Виходьте, гяури! Бахчисарай он там, за цими горбами.

– Мангуш? – зрадiла Марiя. – Ми якраз це село шукаемо. Спасибi вам, люди добрi.

Вона вклонилася старому, той мовчки кивнув головою, промовила до татарочки:

– Бувай здорова, красуне!

Та у вiдповiдь почувся лютий писк i белькотiння, Фатiма схопилася з мiсця, замахала руками.