На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Черлене вино» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Современная проза, Историческая литература. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Черлене вино

Автор
Дата выхода
01 октября 2018
🔍 Загляните за кулисы "Черлене вино" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Черлене вино" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Роман Іваничук) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Роман Іваничук (1929—2016) – відомий український письменник, лауреат премії ім. А. Головка, Національної премії України ім. Т. Шевченка та ін. У його творчому доробку близько двадцяти історичних романів, якими письменник заповнює білі плями в нашій історії. І він не обмежується лише зображенням тих чи інших подій минулого, а визначає багато проблем, які хвилюють наших сучасників.
Роман «Черлене вино» (1976), що увійшов до VI тому зібрання творів Р. Іваничука, відтворює події першої половини XV століття – героїчну оборону останньої твердині Галицько-Волинського князівства – Олеського замку, маленького острівця народної волі. Через образи сміливого ратоборця Івашка Рогатинського, скомороха Арсена, гончаря Микити автор змальовує запеклу боротьбу підневільного люду, що кинув виклик можновладній шляхті.
📚 Читайте "Черлене вино" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Черлене вино", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Роздiл другий
Привиди в Луцькому замку
Свидригайло повернувся з руського боярського стану зiбраний i рiшучий. Знав уже непомильно: настав його час. Сьогоднi Вiтовт на останнiй радi конгресу повiдомить монархiв про свою готовнiсть прийняти з рук повелителя urbis et orbis[7 - Мiста i свiту (латин.).], короля чеського й угорського, римського iмператора Сигiзмунда корону. Тож недарма Ягайло вчора у ласкавому посланнi, писаному рукою кракiвського епископа Олесницького, обiцяв Свидригайловi Подiлля. Не буде йому вiдповiдi – сам вiзьме, як прийде пора.
Князь зняв iз себе шолом, панцир, кубрак, хоч пiд камiнним склепiнням волокло холодом; кремезний, широкоплечий, у ллянiй сорочцi, сiв на стiлець бiля камiна.
«Коли коронують Вiтовта, – думав, – нинi, завтра? Все одно в той же день умре, а я з його ратниками, якi тепер так сторожко зирять за мною, увiйду у Владичу вежу, а звiдти битим шляхом до Вiльна i Тракая. Хай радять нинi, я ж даю руським боярам бенкет».
Сиве волосся, скуйовджене пiд шоломом, сповзло на поморщене чоло князя; Свидригайло, погладжуючи великим пальцем довгий вус, дивиться на вогонь. Мерехтливi язики полум’я вряди-годи вихоплюються назовнi, облизуючи черiнь, i освiтлюють короткими зблисками майолiковi кахлi з зображенням битв, учт, з ликами лицарiв та князiв.
Креденсери у сусiднiй залi накривають столи до бенкету; Свидригайло попивае з кухля гарячу мальвазiю, котру зволив прислати великий князь, легкий хмiль розворушуе уяву, будить у шiстдесятирiчного князя спогади.
Свидригайло невiдривно вдивляеться в химернi китицi вогню, i нагадали вони йому дiдiвський знiч – вiчний вогонь, що палав у храмах бога Перкуна ще в тi часи, коли племена летиголiв жили в пущах над Нiманом i Двiною, а iхнi князi-кунiгаси й жерцi-кревiти платили сусiднiм народам данину вiниками й ликом.









