На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «І земля, і зело, і пісня» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Современная проза, Историческая литература. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
І земля, і зело, і пісня

Автор
Дата выхода
29 ноября 2021
🔍 Загляните за кулисы "І земля, і зело, і пісня" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "І земля, і зело, і пісня" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Роман Іваничук) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Роман Іваничук (1929–2016) – відомий український письменник, лауреат багатьох літературних премій, серед яких Національна премія України ім. Т. Шевченка. У його творчому доробку близько двадцяти історичних романів, якими письменник заповнював білі плями в нашій історії. Р. Іваничук розширив жанрові межі історичного твору, відкривши перед читачем минувшину, що активізувала національну пам’ять.
Збірка малої історичної прози письменника містить повісті та оповідання, написані у різні роки. Це і роздуми про стосунки вождя й поета – короля Данила Галицького й співця Митуси, і трагічна історія князя Святослава, замордованого Святополком Окаянним, і пройнята гірким гумором розповідь про Першу світову війну, і спогади про страхітливі часи німецької та совєтської окупації, і поетична біографія автора, і таємниці його так званої «кунсткамери».
📚 Читайте "І земля, і зело, і пісня" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "І земля, і зело, і пісня", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Покiйник був з виду моложавий, й запримiтив Леонтiй, що схожий вiн на нього самого, й жаль за собою дiткнувся його серця, та вмить вiн прогнав з очей облуду: на марах лежав бойкiвський парубок, якого, можливо, привалила в лiсi деревина, коли вiн стинав ялицi для сплаву на продаж уграм, що зводили оборонний замок на Верецькому перевалi, або на водоспадах потерли його стрункий стан пов’язанi в дараби ялиновi стовбури, чи то поламав його костi бурий ведмiдь, – жаль за парубком поворонив чорнотою лиця мужiв, нiби той дим з кострища прилипав гарячою спузою до iхнiх щiк; невимовна iхня туга переповнювалась голосiнням дiвчини, що йшла обiч саней, тримаючись рукою загнутого полоззя.
А плакальницi, що йшли позаду мужiв, вторували голосiнню дiвчини – в небо злiтав печальний реквiем.
«Сонце мое, рано заходиш, мiсяцю мiй красний, рано погибаеш, зоре моя схiдна, чому на захiд грядеш?»
І йдучи, припадала наречена до свого милого, який ii покинув, обмивала його слiзьми, а Леонтiевi здавалося, що то плаче за ним кохана Дiана.
Зупинилася процесiя над залучиною рiки, на якiй похитувався човен, покритий наметом. З-пiд нього визирала холодними бiлками кощава баба, ангел смертi, чекаючи приношення жертви. Поважнi газди зняли покiйника iз саней й поклали на дерев’яний стос головою на захiд, щоб дивився вiн до сходу, де рай; бiля нього примiстили рало й батiг, а тодi з чоловiчого гурту вийшов волхв Ревера.







