І земля, і зело, і пісня

Ще нуртувало в душi Леонтiя вiдлуння суперечки мiж ним i князем, та стихло воно вiд фееричного дива: iз Крушельницi покотилося вниз вогненне колесо, полум’я перемiнювалося в iскри, якi розсипалися довкруж i гасли в темрявi, мов свiтлячки, а коли зашипiла вода в заплавi рiки, спалахнув спiв, як щойно вогненний стовп над ватрою, i лiщиновi кущi, що оповили Крушельницю, i смерековi бори довкола Тухольськоi долини потонули в пiснях про Ладу i Леля – i все довкола стало пiснею.

Леонтiй слухав, i здалось йому, що нiчого кращого в життi не чув. Спiв був живий, як довколишнi гори, покритi кожухом смерекового бору, мелодiя спадала на них тремткою пеленою, зливаючись iз вiдгомоном, що злiтав увись з найглибших iзворiв.

Вчувався у тому спiвi щебет птахiв: чорнi дрозди виточували з горл найвитворнiшу фiоритуру, клекотiли орли й гудiли готури; у глибинi гiр басував ведмежий рев й трубiли оленi, скликаючи олениць на токовища – звучав живий хорал природи, й подiбне диво чув Леонтiй уперше.

Й моторошно стало йому вiд думки, що всiм цим голосам, бiсiвськими названим, суджено втопитися в преiсподнiй. Якби так лучилося, тодi б на свiтi запала нiмота, смертi подiбна.

Вiд таких думок стихла враз розбуджена до життя мова дрiмучих лiсiв – той вiчний шум, насичений дiйством добрих духiв i злих демонiв, чарами лiсовикiв, жартами пересмiшникiв, виттям вовкулакiв, реготом перелесникiв, танцями веселих чугайстрiв й плачами потерчат.

Й коли стали вони немiчнi, похилилися вiковi смереки, що верховiттям вимiтали з неба грозовi хмари, впали вони долi, мов вiд бурелому, й зiтлiли в димових оболоках – все царство природи провалилося у преiсподню, й навiть мох перестав цвiсти, а на спустошених галявинах почали проростати княжi сади з алеями, обсадженими рiвними шерегами заморських дерев, на яких i птахи не гнiздилися, – чисте житловище виникло на пустирищах, призначених для безплотних ангелiв, що злiтали з храмових iкон й нiмотiли в нудному блаженствi, не знаючи нi втiх, нi клопотiв i навiть мови пожильцiв, якi колись панували у правiчних борах.