На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «І земля, і зело, і пісня» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Современная проза, Историческая литература. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
І земля, і зело, і пісня

Автор
Дата выхода
29 ноября 2021
🔍 Загляните за кулисы "І земля, і зело, і пісня" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "І земля, і зело, і пісня" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Роман Іваничук) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Роман Іваничук (1929–2016) – відомий український письменник, лауреат багатьох літературних премій, серед яких Національна премія України ім. Т. Шевченка. У його творчому доробку близько двадцяти історичних романів, якими письменник заповнював білі плями в нашій історії. Р. Іваничук розширив жанрові межі історичного твору, відкривши перед читачем минувшину, що активізувала національну пам’ять.
Збірка малої історичної прози письменника містить повісті та оповідання, написані у різні роки. Це і роздуми про стосунки вождя й поета – короля Данила Галицького й співця Митуси, і трагічна історія князя Святослава, замордованого Святополком Окаянним, і пройнята гірким гумором розповідь про Першу світову війну, і спогади про страхітливі часи німецької та совєтської окупації, і поетична біографія автора, і таємниці його так званої «кунсткамери».
📚 Читайте "І земля, і зело, і пісня" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "І земля, і зело, і пісня", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Багато мав справ, бо ворохобились недобитi бояри в Галичi, i треба було вiдбудовувати й будувати новi городи, та й хлiб мусив для краю з-поза меж дiставати: з Болохiвськоi землi перестали йти валки – скiнчилися… Та все одно ждав на Митусу, i яра лють добиралася до серця: як посмiв славний спiвець, колишнiй дружинник i слуга вiрний, не послухатися наказу?
І ось у княжу гридницю заводять дружинники простоволосого, iз зв’язаними руками, в подертiй рясi церковного пiвчого, колись улюбленого княжого спiвця Митусу; боляче стиснулося серце в князя, бо любив i цiнував його, i дивом дивувався, як мiг Митуса промiняти ярицю на чорну рясу, а його, Данила, на перемишльського епископа.
Князь сидiв у гридницi за дубовим столом. Вiн звелiв оружним людям вийти й довго дивився на Митусу, згадуючи, як пiд Дорогичином, коли перед тевтонцями схитнулися руськi полки, вийшов уперед спiвець iз гуслями в руках i заспiвав звитяжну пiсню про силу руського оружжя й доблесть хороброго князя – ринули тодi лавою русичi й у болото втоптали кованi тевтонськi панцирi… Чом же тепер вiн не хоче спiвати хвалу князевi? Вказiвним пальцем мовчки покликав Митусу до себе, але той навiть не поворухнувся, дивлячись на князя спокiйним поглядом, наче невинний або приречений на смерть.
«Чого ж, Митусо, – мовив з гiркотою нахмарений князь, вражений упертою непокорою спiвця, – не з’явився на мое повелiння?»
«Я вiльний, князю, хоч моi руки зв’язанi.
«Не далеко бачиш, Митусо… Довкола вороги, i я мушу будувати мiцну державу. Вiльнi громади виходять з послуху, треба збирати народ в один кулак. Та тобi не конче розумiти це, князь подумае за тебе.
«Пiсня моя вiльна!»
«Пiсня вiльна? – засмiявся князь. – Може, й вiльна вона була, але токмо на поприщах вiд Перемишля до Галича, коли тебе вели сюди. Бо в Перемишлi пiсня твоя служила епископу, а в Галичi буде служити менi.







