Четвертий вимір. Шрами на скалі (збірник)

Раннiй виклик, який свiдчив про невiдкладнiсть справи, не обiцяв нiчого доброго – Клушин зайшов до кабiнету Олександра Івановича Барятинського пiдтягнутий i насторожений.

Фельдмаршал не пiдвiвся з-за столу для привiтання, це означало, що вiн невдоволений службою Клушина. Патрульна думка попетляла в Петра Сергiйовича по всiх звивинах мозку, але не спiткнулася об щось таке, що могло б викликати гнiв намiсника; Клушину вiдлягло на серцi, вiн розслабив лiву ногу, це помiтив фельдмаршал, пiдвiвся i, минаючи поглядом свого пiдлеглого, мовив холодно:

– Пояснiть, Петре Сергiйовичу, зробiть ласку, чим заслужив учитель Першоi гiмназii Гулак на вашу увагу, i то аж таку, що ви привселюдно кинулися його обнiмати? Цей на перший погляд незначний iнцидент стався учора у приймальнiй залi на зiбраннi вчителiв тифлiських навчальних закладiв.

Прошу, пояснюйте.

Клушин чекав чогось набагато серйознiшого, вiн заспокоiвся зовсiм, в кутиках уст промиготiла посмiшка, та миттю згасла: намiсник проштрикнув суворим поглядом начальника головного управлiння i повторив – уже роздратовано:

– Пояснюйте, пояснюйте!

Педро Сергiйович, напевне, узявся б розповiсти намiсниковi довгу iсторiю знайомства i дружби з нинiшнiм учителем Гулаком, можливо, Барятинський зм'як би i це добре вiдбилось би на долi опального Миколи Івановича, але наказовий тон намiсника прозвучав принизливо, Клушин побагровiв, виструнчився i сказав рiзко:

– Моi друзi, ваше превосходительство, знайомi i улюбленцi – це моя особиста справа.

У тому, що я привiтався теплiше, нiж цього хотiлося вашому фiскаловi, з Гулаком, не вбачаю жодноi крамоли – Микола Іванович поводиться гiдно, а в Пермi вчив моiх дiтей. Ну, а якщо ви вважаете, що я допустився промаху, то менi не залишаеться нiчого бiльше, як чекати ваших розпоряджень. Дозвольте ретируватися.

Не чекаючи дозволу намiсника, Клушин по-вiйськовому повернувся i вийшов з кабiнету.

Про цю пригоду Петро Сергiйович розповiв у колi друзiв тодi, коли Кавказьким намiсником став великий князь Михайло Миколайович, а Барятинський подав у вiдставку.

Великий князь повернув Клушина на попередню посаду.

– Інцидент з Барятинським, панове, – почав свою розповiдь Петро Сергiйович, – штучно, з вини намiсника, набрав полiтичного забарвлення. Це, iй-богу, смiшно звинувачувати мене у вiльнодумствi, неповазi до престолу – чистий тобi якобiнець, та й годi. Але ж самi знаете: Барятинський за своiм психологiчним складом був цiлковитим солдафоном.