Через перевал

Орли вiльно лiтають над громаддям скель, якi розколюються, множаться, i не видно iм кiнця, i сонце свiтить, i вiтри женуть хмари у височинi небес – не мае Сатана влади над Божим творiнням, не зумiла червона голота запанувати над природою, а людина – то теж творiння Господне, надiлене силою вiльноi мислi, тож мусить вона розламати колись стиснутий кулак насильства – й розлетиться на друзки страшна iмперiя!

Й сталося, таки сталося неминуче, – зловтiшався Майстер, стоячи на бiчнiй палубi теплохода, – розпався Вавилон, i чахне iмперська орда, яка так i не зумiла стати нацiею, бо живе всюди, а визначити своiх земних меж не спроможна, – i зникне вона колись на очах у всього свiту, як тi колишнi народи, що вважали себе обраними – авари, гуни, сармати, готи, зрештою – римляни.

Сонце торкнулося краем диска водноi гладiнi, й до борту теплохода пiдбiгла мерехтлива дорiжка, всипана ломом чистого золота; Майстер думками квапився тiею стежкою, сподiваючись добратись до Господнiх чертогiв, та посiрiв червоний диск, змерх i канув у морську глибочiнь, i Северин повернувся на твердь корабля.

Тодi вiдчув, що стоiть на палубi не сам. Повернув голову й навiть не здивувався, нiби це неодмiнно мало статися – поруч побачив закутану у вовняну шаль Саламiну.

«Холодно вам?» – запитав Северин, щоб якось розпочати розмову.

«Такий несподiваний перепад вiд атенськоi спеки до морськоi прохолоди… – вiдказала Саламiна знехотя, може, не бажала, щоб iхня розмова розпочалася iз банальних реплiк про погоду. – Та я до стужi звична…»

Мовчали, бо й про що мали говорити люди з таких не схожих мiж собою свiтiв – нiби злетiлися з рiзних космiчних вимiрiв на лушпайку, якою став теплохiд «Ренесанс», закинутий у морськi незвiстi, – може, лише для того злетiлися, щоб уздрiти одне одного й переконатися, що всi розумнi iстоти мають подобу Божу, проте у кожноi iнша ментальнiсть, iншi проблеми, зацiкавлення й побут, i Саламiна, з виду така людська й людяна, миловида й по-жiночому зваблива, здалася Севериновi нiби iнопланетян-кою, з якою йому спiльноi мови нiколи не знайти.