Через перевал

Саме в цей момент iх атакувала молода особа з екстравагантною зовнiшнiстю: зодягнута була в ситцеву сукенку, застiбнуту тiльки на середнiй гудзик, нижня розпорка сягала рожевих з бiлою коронкою трусикiв, а крiзь декольте випорскували не захищенi бюстгальтером груди; вона з повним пугарем вина кружляла довкола гурту украiнцiв, намагаючись протиснутися всередину кола, i, вiдгортаючи з чола спiтнiле руде волосся, перекрикувала дискутантiв:

«Nazywam sie Elita Pre, jestem pisarka erotyczna, i niech sobie panowie ukraince na karb to wezma: ja nie dopuszcze, zeby my sie jeszcze raz klоcili…»[2 - Називаюся я Елiта Пре, еротична письменниця, i затямте, украiнцi: я не допущу, аби ми ще раз товклися (пол.

Дiвчина вимацувала очима для себе жертву й, помiтивши нарештi Корнила – критика-культуриста з бiцепсами, немов м’ячi, протиснулася до нього, припала йому до грудей i заговорила хрипко й пристрасно:

«Chcesz mie pan? Zadnych problemоw, chоc i tutaj!»[3 - «Хочеш мене? Нема проблем, можемо й тут!» (Пол.

Помiж скандинавами, якi трималися осторонь, походжав богемний юнак у джинсах з латками, нашитими сировими нитками на колiнах i задницi, що, певне, мало визначати його цiлковиту байдужiсть до матерiальних благ; волосся в нього було вифарбуване в червоний колiр i заплетене в косички, що стирчали на всi боки, немов променi. Вiн називав себе поетом-деградантом i вголос англiйською лихословив, роблячи при цьому на заквацьованому обличчi мiну, яка мала вiдбивати безнадiйний трагiзм людського буття.

Северин з добродушною цiкавiстю приглядався до цих оригiналiв i думав про свободу, яка дае можливiсть i паяцувати: а й справдi, лiтература – лiс, i в ньому проростае розмаiте зело; а може, цi диваки серед усiх тут присутнiх найталановитiшi, й шведськi та норвезькi неприступнi метри – та й нашi мудрецi, що ось ведуть давно розпочату дискусiю – до них i не вмилися; Северина дiткнуло вiдчуття вдоволення, що йому вдалося виборсатися iз трясовини самотностi й прилучитися до людського розмаiття.

Корнило делiкатно вивiльнився з Елiтиних обiймiв, посадив ii в крiсло, й дiвчина тут же задрiмала, вiдкинувши голову на спинку крiсла, – була вона гарна, зваблива, й Севериновi жаль стало, що вино вилучило ii з товариства, й не доведеться нинi з нею тверезо порозмовляти.

Скандинави сидiли за окремим столом, в мiру пили й притишено бесiдували, не звертаючи уваги на украiнський гурт, до якого вслiд за Елiтою прилучилися польськi письменники.