Бо війна – війною…

Крiзь просвiти мiж деревами Михайло побачив укопаний посерединi галявини гладкий високий стовп, з вершка якого звисала довга ковбаса, а на зрiзi стовпа стояла пляшка. Гурту прибувало, якийсь гевал спинався на стовп, сповзав i знову лiз догори; регiт, крики, свист лунали в парку, заглушуючи музику; стрiльцi кинулися розганяти хулiганiв, якi намiрилися зiрвати свято; червонопикий вервела таки видряпався наверх, схопив у зуби ковбасу, в руку – пляшку i сповз униз.

– Фiрма Бачевського, панове! – вигукнув, розкорковуючи пляшку; Михайло впiзнав Едварда.

– Паскудо! – скрикнув i замахнувся на нього кольбою «верндля», та Едвард не вiдступив, простягнув до Михайла руку з пляшкою, примружив заплилi очi й процiдив крiзь зуби:

– Випиймо, пане Мiсю, мирову, поки не пiзно, бо як не вип’еш тепер зi мною, то колись я тебе вб’ю.

Стрiльцi вiдтiснили напасникiв, тi почали шпурляти камiнням, досягаючи амфiтеатру, на допомогу пiдбiгли пластуни – хулiгани опинилися в яру; тiльки Едвард стояв навпроти Михайла, i врештi й вiн, виплюнувши слово «бидло», подався за своiми.

Над яром оглянувся i помахав кулаком:

– Не попадайся менi на дорозi, хаме!

На майдан вийшли лучники. Свято продовжувалось.

Та недовго.

О четвертiй годинi примчала до амфiтеатру карета. Трильовський i Боберський, побачивши на нiй намiсницький герб, побiгли привiтати графа Коритовського, який обiцяв прибути на свято. З карети вихилився намiсник Галичини, щось прошепотiв Трильовському до вуха, i в того затрусилися колiна.

Рвонула четвiрка коней, намiсницький повiз покотився Стрийським гостинцем, Трильовський вийшов на трибуну i, знявши гетьманську шапку, оголосив страшну новину – зойк прокотився над багатолюдним майданом.

– Панове-громадо! Прошу розходитися по домах i спокiйно чекати розпорядження влади. В Сараевi вбито престолонаслiдника архiкнязя Франца-Фердинанда!

Пишу тобi, Іване, зi Стрия. Уже початок вересня. Львiв зайняли росiйськi вiйська, якi пiдуть i далi; наш легiон мае стояти на смерть в угорських воротах Карпат.

Адресую листа в Пилипiвку, бо ж, напевно, вашу семiнарiю у Станiславi закрили. Раджу тобi, як отримаеш мобiлiзацiйну картку, зголоситися у повiтову Бойову управу украiнських сiчових стрiльцiв. Усе одно, де гинути, а тут хоч будеш серед своiх i не знущатиметься з тебе австрiйський чи мадярський капрал.

Якщо говорити по щиростi, я трохи розгублений: сподiвався на краще.