На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Благослови, душе моя, Господа!..» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Биографии и мемуары. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Благослови, душе моя, Господа!..

Автор
Дата выхода
12 октября 2020
🔍 Загляните за кулисы "Благослови, душе моя, Господа!.." — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Благослови, душе моя, Господа!.." — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Роман Іваничук) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Роман Іваничук (1929–2016) – відомий український письменник, лауреат багатьох літературних премій, серед яких Національна премія України ім. Т. Шевченка. У його творчому доробку близько двадцяти історичних романів, якими письменник заповнював білі плями в нашій історії.
«Благослови, душе моя, Господа…» – збірка щоденникових записів, спогадів та роздумів, зроблених Романом Іваничуком протягом одного року у складний для країни час – починаючи з 5 вересня 1991-го (в день підняття над будинком українського парламенту синьо-жовтого прапора і через тиждень після того, як Верховна Рада УРСР проголосила Акт Незалежності України) і закінчуючи 5 вересня 1992-го. Це сокровенні думки письменника, депутата, члена опозиційної Народної Ради, щодо створення незалежної Української держави, переосмислення ним минулого і сьогодення, його надії і сподівання на щасливе майбуття нашої країни.
📚 Читайте "Благослови, душе моя, Господа!.." онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Благослови, душе моя, Господа!..", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Цi горе-вченi методично розколювали унiверситетськi науковi сили на два ворожi табори, один з яких залишався у програшi i, будучи, власне, мозком найвищого навчального закладу в Галичинi, розсмоктувався, розбiгався або ж, вiдмовляючись вiд своiх принципiв, пристосовувався, а його мiсце займала дипломована чернь, яка послiдовно перетворювала храм на стiйло.
Метода витравлювання справжнiх наукових сил у професорсько-викладацькому станi прямо накладалася на студентство: у групах брали гору вискочки i парвеню; вони, запевнивши собi офiцiйну пiдтримку комiтету комсомолу, буквально зацьковували тих студентiв, якi прагнули знань i, уникаючи показушноi громадськоi роботи, гибiли в бiблiотеках.
Серед перших виключених з унiверситету опинився i я, й завдячую тодiшню свою трагедiю, яка, зрештою, в силу сприятливих для мене обставин життевою трагедiею не стала, людинi, котра свiдомо зруйнувала у собi храм душi. Я довго вважав того пiдлого однокурсника найтяжчим своiм ворогом, проте нинi, не прощаючи йому нiчого нi на макове зерно, вбачаю в ньому жертву деморалiзуючоi бiльшовицькоi системи, яка засобами страху й обiцянок нищила в людинi засади порядностi, виховувала безжальнiсть i кар’еризм, спотворювала сумлiння, висмоктувала до останньоi краплини честь i випльовувала потiм на смiтник, нiби жуйку.
Моя унiверситетська драма детально змальована, майже без вимислу, в автобiографiчнiй повiстi «Зупинись, подорожнiй!» («Спрага»), яку я написав 1965 року, а опублiкував повнiстю аж 1991-го в книжцi «Бо вiйна – вiйною».
Я взагалi волiв би цю тему обминути, не буду ii й заакцентовувати (про те все мiй читач, якщо дуже захоче, дiзнаеться з повiстi), та зовсiм змовчати не можу – то частина мого, та й не тiльки мого, життя. Не накликаю на грiшникiв помсти – кличу до спокути.








