На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Благослови, душе моя, Господа!..» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Биографии и мемуары. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Благослови, душе моя, Господа!..

Автор
Дата выхода
12 октября 2020
🔍 Загляните за кулисы "Благослови, душе моя, Господа!.." — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Благослови, душе моя, Господа!.." — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Роман Іваничук) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Роман Іваничук (1929–2016) – відомий український письменник, лауреат багатьох літературних премій, серед яких Національна премія України ім. Т. Шевченка. У його творчому доробку близько двадцяти історичних романів, якими письменник заповнював білі плями в нашій історії.
«Благослови, душе моя, Господа…» – збірка щоденникових записів, спогадів та роздумів, зроблених Романом Іваничуком протягом одного року у складний для країни час – починаючи з 5 вересня 1991-го (в день підняття над будинком українського парламенту синьо-жовтого прапора і через тиждень після того, як Верховна Рада УРСР проголосила Акт Незалежності України) і закінчуючи 5 вересня 1992-го. Це сокровенні думки письменника, депутата, члена опозиційної Народної Ради, щодо створення незалежної Української держави, переосмислення ним минулого і сьогодення, його надії і сподівання на щасливе майбуття нашої країни.
📚 Читайте "Благослови, душе моя, Господа!.." онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Благослови, душе моя, Господа!..", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Куцевол, – що нiколи бiльше в нашому здоровому соцiалiстичному суспiльствi не з’явиться таке дерьмо, як «Собор» i «Мальви»!» – «Я не читала этих, с позволения сказать, «Мальв», – iстерично кричала якась партдама на зборах колективу автобусного заводу, – и читать эту дрянь не собираюсь, но странно, как это получилось, что среди нас вырос такой негодяй, как Иванычук!» – «Доки ви будете тримати в редакцii на вiдповiдальнiй посадi Іваничука?» – щодня нагадував головному редакторовi журналу «Жовтень» Романовi Федорiву завiдуючий вiддiлом культури обкому партii В.
Менi заборонили друкуватися. Протягом одного мiсяця 1973 року у видавництвi «Днiпро» знiмають з плану перевидання «Край битого шляху»; «Мальви» вилучають iз бiблiотек i подекуди, як це було в Миколаевi (обласному), спалюють; набраний уже роман «Журавлиний крик», за наказом секретаря ЦК КПУ В.
З дня на день я чекав арешту: мене попередили в обкомi, що як тiльки «Журавлиний крик», який розiйшовся в передруках «самвидаву», буде опублiкований за кордоном (а «Мальви» вже вийшли у канадському видавництвi «Тризуб»), волi нiхто менi гарантувати не зможе.
Я почав подумувати про самогубство. Та рятували вiд цих думок у всьому солiдарна зi мною моя дружина Софiя, дiти, а теж i друзi, про яких йтиметься далi.
Час спливав, я працював, як казали тодi, «у шухляду» (теж термiн, який може народитися тiльки в радянськiй дiйсностi!) – за три «нiмi» роки я написав другу частину «Журавлиного крику», повiсть «Мiсто» i добiрку новел. І якось непомiтно, бо ж нiхто з високопоставлених осiб спецiального розпорядження не давав, скажена лайка на мене i менi подiбних припинилася.








