На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Без козиря (збірник)» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Современная проза, Историческая литература. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Без козиря (збірник)

Автор
Дата выхода
11 апреля 2013
🔍 Загляните за кулисы "Без козиря (збірник)" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Без козиря (збірник)" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Петро Панч) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Петро Панч (1891—1978) (справжнє ім'я Петро Йосипович Панченко) – відомий український новеліст, романіст, автор казок для дітей. У роки громадянської війни він спочатку воював на боці петлюрівців (цей факт не афішувався за радянських часів), а потім перейшов до лав червоноармійців.
Темі громадянської війни присвячений перший роман Петра Панча «Облога ночі». Гордій Байда, шахтар з Донбасу, все своє життя довбав вугілля в забої і не цікавився політикою. Але настали тяжкі часи: в рідній Калинівці хазяйнують німці, а на владу претендують також більшовики, петлюрівці, гетьманівці. Як жити далі? Тим паче, що сини Гордія обрали різні шляхи: старший, Клим, червоноармієць, а молодший, Ілько, анархіст.
До книжки також включено повісті: «Без козиря», в якій описаний Брусиловський наступ російської армії, та «Голубі ешелони», що розповідає про трагедію петлюрівського офіцера Лец-Отаманова, який боровся за самостійну Україну, що мала стати за сестру всій Європі і Росії, але, як завжди, її намагаються віддати на поталу іноземним загарбникам.
📚 Читайте "Без козиря (збірник)" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Без козиря (збірник)", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
– Чи не трапилося чогось, Ільку? – насторожено запитала вона. – Чого це батько такий похмурий?
– Сивокiз в'iдаеться! – І вiн, зовсiм сонний, розповiв матерi, як до батька присiкався Сивокiз.
– Мабуть, за Клима.
Харита iнтуiтивно вiдчула, що знову наближаеться лихо, i до самого ранку з хатинки чулись ii зiтхання. Всю нiч рипiло лiжко i пiд Гордiем Байдою. Спав тiльки мiцним сном у своему кутку зморений Ілько; навiть уранцi його довго не могла добудитися мати. За снiданком Гордiй Байда, що весь час мовчав, криво посмiхнувся:
– Чого це ви напутрились, як кури в дощ? Здаеться ж, на погодi стало.
Харита мовчки зiтхнула й крайком хустки скинула сльозу. Гордiй Байда, певно, шукав собi розради, зиркнув, наморщився:
– Чи ви ховаете кого, чи що?
Але його наiвна спроба розвiяти пригнiчений настрiй жартами завдала ще бiльшоi туги. Харита пiдвелася з-за столу й понесла своi сльози до хатинки. Суха ii спина здригалася пiд благенькою, з жовтим горошком, кофтою. Ілько нiяково шморгав носом i, щоб приховати зiтхання, яке розпирало йому груди, штучно кахикав.
– Хiба ви, тату, думаете, що Сивокiз пiде на скандал?
– Який скандал? Що вiн менi за правду зробить? Нехай хоч десять технiкiв нахваляеться!
– А на нього теж можна якусь управу знайти?
– А то ж як? Старий шахтар. Жартуеш, чи що?
В його голосi було багато образи i мало певностi, що при бiдi йому тепер хтось може зарадити.
– Нас же не викинуть iз хати, хоч би я й один працював.
– А спiлка навiщо? – згадав Байда i навiть повеселiшав. – У правлiннi спiлки тепер поважнi люди. На чорнороба, може, не став би зважати Сивокiз, а на таких, як сам, зважить. Я й туди пiду. Старий шахтар. Таких тепер на пальцях перелiчити. Я iм гори вугiлля навернув, а Сивокiз що? Молоточками тiльки свiтить. Якби на другого, так йому б на мiсцi бубну вибив, i все. Поважай старого шахтаря. Про це йому й спiлка скаже, а може, ще й нахлобучку дасть. І дасть, обов'язково дасть, тiльки довiдаеться, як тi барбоси з людьми поводяться.
Пiдбадьоривши себе надiею на профспiлку, Гордiй Байда уже розважно витер рота, розгладив довгi вуси i, навiть не дочекавшися гудка, пiшов знайомою стежкою до шахти. Позаду нього тяглася довга тiнь з обушком бiля голови. Ілько, ступаючи слiдом, кожен раз намагався надсiкти лопатою тiнь вiд обушка i цим розважався, аж доки вони прийшли до шахти.
Бiля ворiт сьогоднi стояв нiмецький солдат з гвинтiвкою.


