Поміж двох орлів

Ось i сьогоднi на землi розставленi глечики, миски, якийсь чудернацький посуд, про призначення якого Тарас не мав нiякого уявлення. Але навiть не це привернуло увагу хлопця. Працюючи на будiвництвi костьолу, Тарас дiзнався вiд тамтешнього мешканця, що ii милiсть панi Регiна захотiла, аби у замку печi були з глинського зеленого кахля.

А ось i вiн… Тарас зачаровано зупинився перед купами знаменитого кахлю. Як йому хотiлося, щоб i в iхнiй убогiй хатинцi була така пiч! Вiн розумiв, що це лише красива, але на жаль, нездiйсненна мрiя; всiеi риби у Стрвинi не вистачить хоча б на пару таких кахель, не те що на цiлу пiч.

Настрiй одразу зiпсувався, Тарас поволi почалапав до мiсця, де торгували сопошинцi. Вiн навiть не став пiдходити до приiжджих жидiв чи вiрмен, котрi торгували над рiчкою, там, куди стiкалися багатi мiстяни. Хотiлося одразу покинути це торжище, де кожен якщо не вкаже тобi на твое мiсце, то принаймнi подумае. Краще вже посидiти у келii Амвросiя та послухати його iсторii про святих…

Мати здивувалася, що син повернувся так швидко, але нiчого не запитала.

Тарас стояв осторонь рядiв i лише спостерiгав за торгiвлею. Саме вiн перший запримiтив, як iз ворiт замку вийшли три жiнки. Попереду йшла висока струнка лiтня жiнка, а двi iншi, молодшi, несли великi кошики. Тарас швидше вгадав, анiж упiзнав, що це вийшла за покупками дружина власника Жовкви.

Хоч жiнка могла купити будь-що i за будь-яку цiну, вона, тим не менше, одразу попрямувала до рядiв, якi займали сопошинцi.

– Це твоя риба? – запитала жiнка.

– Так, панi, – вiдповiла Марiя. – Свiжа, лише вчора син наловив.

– Що свiжа – бачу. А пiк хто?

– Ми з сином, – мати кивнула на Тараса.

– Смачно пахне.

Панi Регiна задоволено потягнула носом.

– Я купую у тебе, – сказала вона. – Усю рибу. Скiльки?

Вiд несподiванки Марiя втратила дар мови. Побачивши це, панi Регiна вiдрахувала п’ять монет (по однiй за кожну рибину) i подала жiнцi. Та лише спромоглася подякувати. Риби перекочували у кошик однiеi зi служниць. Але панi не спiшила вiдходити.

– Як тебе звати? – запитала вона.

– Марiя… – вiдповiла спантеличена жiнка.

– Послухай, завтра у мiсто повертаеться його вельможнiсть пан гетьман.