Поміж двох орлів

– На це – так. В усякому разi, можна звернутися з проханням до гетьмана. Гадаю, вiн ще не забув, що походить з руського роду. Принаймнi саме цим я пояснюю його рiшення сприяти розбудовi монастиря в Креховi.

Тарас повертався додому i був спантеличений розмовою зi старим ченцем. Йому, звичайно, дуже хотiлося вирватися з-пiд влади Мошка, але залишати заради цього матiр i натягнути на себе до кiнця життя чернечу рясу хлопець ще не був готовий.

2

Серед усiх ярмаркiв, котрi вiдбувалися у Жовквi, саме весняний був найбiльшим i бiльш бажаним.

Мало того, що вiн вiдбувався пiсля Великодня, коли люди дозволяли собi не лише скоромне, вiн був першим пiсля пiврiчноi перерви. Ярмарок у травнi припадав на день святого Станiслава – покровителя ясновельможного гетьмана, тому був особливо урочистим. Цього дня усi торговцi, котрi знали про нього, де б вони не були, старалися прибути до Жовкви, бо знали, що у мiсто збереться чимало народу.

Розумiючи, що вибирати буде з чого, адже про ярмарок знали люди не лише з Жовкви та навколишнiх сiл, але й iз далеких краiв, потенцiйнi покупцi, у свою чергу, сподiвалися зекономити на покупках. Минулого ярмарку, на святого Мартина, свiй крам виставив кушнiр з Белза. Його товар був значно кращий вiд мiсцевого, тож жовкiвськi майстри залишилися у програшi.

Якщо торговцi сподiвалися продати дорожче, а покупцi купити дешевше, то мiсцевi злодii потирали руки вiд майбутнього улову: роззяв на таких збiговиськах завжди вистачало.

Не бажав залишатися без прибутку i мiсцевий уряд. У такi днi вже впродовж декiлькох останнiх рокiв податок на дозвiл торгувати зростав, що приносило вiдчутний прибуток у мiську казну.

Тобто у мiстi i навколишнiх селах всi з нетерпiнням чекали восьмого травня.

Сопошинцi мали на ярмарковiй площi, яка розкинулась якраз навпроти головних ворiт замку, свое вiдведене мiсце. Це мiсце, рiвно ж як i право торгувати, сопошинцям надав колишнiй власник Винникiв, i нiхто не те що намагався вiдтiснити iх iз «хлiбного» мiсця, але навiть не помишляв цього.

Звичайно, своiм скромним, в основному, рибним крамом вони поступалися iншим, багатшим селам, а приiжджим купцям – i поготiв, але це був стабiльний, хоч i невеликий набуток.

Тарас iз матiр’ю прибули у Жовкву ще вдосвiта, але вже з самого ранку площа була заповнена народом.