Поміж двох орлів

Знав король, що кiнцеве рiшення однаково буде за ним (правда, яким воно буде, ще не вирiшив).

– Починайте, ваша милосте! – звернувся Сигiзмунд до гетьмана Жолкевського. – Ви тут уже третiй день i знаете бiльше за нас.

– Дякую, ваша величносте! – схилив голову Жолкевський. – Ви правi: я прибув у Смоленськ на святого Михайла,[19 - 29 вересня 1609 року.] i лише пан канцлер (кивок у бiк Лева Сапiги) та пан маршал (те саме – Дорогостайському) випередили мене. Тим не менше у мене вистачило часу оцiнити обстановку.

– І яка вона? – поцiкавився король.

– На жаль, ваша величносте, вона несприятлива. Наближення вашоi величностi не викликало у московитiв великого ентузiазму, на що ми сподiвалися. Хоч вiйська Скопiна i покинули мiсто, у фортецi знайшлося до сорока тисяч гiдних до бою чоловiкiв. Це не рахуючи ще приблизно стiльки ж жiнок i дiтей, якi при необхiдностi також можуть взяти зброю.

– Хто ними керуе?

– Воевода Шеiн.[20 - Михайло Шеiн (1570–1634) – воевода, керiвник оборони Смоленська.

– Що ж ви пропонуете? – запитав канцлер Сапiга. – Не брати фортецю?

– Саме так.

Цi слова польного гетьмана викликали у присутнiх шум. Тi на мить навiть забули про присутнiсть короля. Сигiзмунд не спiшив припиняти суперечку. Вiн хотiв, щоб вельможi висловилися проти пропозицii гетьмана. Сам же Сигiзмунд вже прийняв рiшення.

Гамiр припинився так само несподiвано, як i почався. Вельможi якось одночасно замовкли, засоромившись своеi нестриманостi.

– Що ви пропонуете? – запитав король.

– Залишити бiля фортецi частину вiйська. Або взагалi нiкого не залишати i йти одразу на Москву, де нас чекають.

– А Смоленськ?

– Смоленськ сам вiддасться нам, як тiльки ми захопимо Москву.

– Ви пропонуете у себе в тилу залишити укрiплену фортецю? – запитав Ян Сапiга.

– У цьому нiчого страшного немае. Без Скопiна смоленцi не мають шансу на успiх.

Тут пiдвiвся Людвiк Вайнер.

– Ваша величносте! З вашого дозволу я дозволю собi заперечити пановi гетьману.

Всi з цiкавiстю подивилися на Вайнера. А той спокiйно продовжував:

– Нехай вашiй величностi буде вiдомо, що в Нiмеччинi е бiльш неприступнi фортецi i, тим не менше, менi доводилося брати iх. Смоленська фортеця не може похвалитися нi розташуванням, нi стiнами, нi оборонцями. Перебiжчики розповiдають, що власне воiнiв у фортецi не бiльше п’яти тисяч.