Отроки княжича Юрія

Ви на власнi очi бачите, що зробили монголи з Киевом. Але це нiщо у порiвняннi з тим, що залишили вони у Чернiговi. Тамтешнiй князь Роман, тесть Володимира Васильковича, навiть перебрався до Брянська. Тому навiть насмiлюся припустити, що жодних проблем ви не матимете до самого Брянська. А далi – лише здогадки. Нiхто з князiв чи просто бояр з доброi волi у тi гущi не заглядав. Та й нiчого доброго Русь звiдти не чекала. То Андрiй?[17 - Андрiй Боголюбський розорив Киiв у 1169 роцi.] нагряне i розорить Киiв, то Батий повторить.

Зараз, правда, той же тверський князь чи московський не помишляють про Русь, iм важливiше один перед другим випросити ярлика у хана, але пильним бути треба. Як ваш супутник?

– Михайло? – запитав Богумил. – Та приводiв для занепокоення не створюе. Досить-таки щиро вiдповiдае на всi запитання. Хоча i нового чогось не говорить.

– Звичайна поведiнка княжого посланця, – вiдзначив Ратибор. – Будьте з ним обережнi. Це тут вiн безпечний i щирий. Побачите, що вiн змiниться, як тiльки ви ступите на тверську землю.

А там ще пам’ятають, як Лев Данилович з ганьбою вигнав з Киева батька тамтешнього князя. Та й сусiди у Тверi – чудь i меря. Меря i чудь! Таких ще пошукати треба! Не розумiю, що знайшов Юрiй, прозваний Долгоруким, у цих хащах?

Богумил хмикнув.

– А що йому залишалося робити? – сказав вiн. – Шостий чи навiть сьомий син Володимира Мономаха. Всi престижнi князiвства вiдданi старшим синам. Йому або йти на службу у той же Чернiгiв до… Хто там тодi правив? Або взяти таких же невдах, як i вiн сам, й податися на пiвнiч.

І вже звiдтам вряди-годи нагадувати про себе i свое право на Стiл?.[18 - Тут – княжий трон.]

– Ось туди вам i лежить дорога, – мовив вражений обiзнанiстю гостя Ратибор. – Але, гадаю, у вас не буде проблем зi Святославом. Все ж родичання з Даниловичами для нього – вигiдний крок. І вiн зробить все, щоб з вами нiчого не сталося.

– А з ким будуть проблеми? – поцiкавився Глiб, адже безпека посольства лежала на ньому.

– Можуть бути, – наголосив киiвський воевода. – Можуть – не значить будуть. Вiдколи монголи дозволили вiдродити Москву на противагу Тверi, мiж ними ведеться суперництво. А оскiльки вiдкритоi вiйни Сарай не дозволить, то й дiють князi обережно, нишком. То прикордонне село розорять, то на сусiда кляузу напишуть хановi, то посольство перехоплять… Тому, Глiбе, тобi бути насторожi.

– Не вперше, – замiсть Глiба сказав Богумил.