Настане день, закінчиться війна…

Дiм, робота на власному полi, кожноi недiлi у церквi – таке життя готувала йому доля, так жили його предки, так жили односельцi. Звичайно, неспокiйна душа Теодора шукала чогось незвичного, драгуни були саме тим, що вiдповiдало його прагненням. І все ж розмова з отцем стала для Засмужного несподiванкою.

У селi не було таемницею, що саме через переконання вiн змушений був залишити цю парафiю i податися в iншу. Яре украiнство Іоанна Гавришкевича не могло ужитися з москвофiльством Лева Саламона. Коли ж у Кам’янцi Лiснiй звiльнилося мiсце, впливовi друзi опального священика змогли його повернути сюди.

Теодор не переживав би так, якби не останнi слова отця. Привести з собою iнших. Засмужний нiколи не робив так, щоб своi проблеми вирiшувати за чийсь рахунок. От i зараз вирiшив не спiшити виконувати прохання Саламона. Вiн, звичайно, прийде на зустрiч з високим гостем, але прийде сам. А там подивиться. Не сподобаеться – бiльше його там не побачать, а сподобаеться – нiчого у цьому поганого немае. Та й, зрештою, цiсарський двiр досить-таки лояльно ставиться i до москвофiлiв зокрема, i до Росii в цiлому.

Що неприемного можна чекати з цiеi сторони?

Вдома на запитання чому вiн затримався, Теодор чесно розповiв про свою розмову з отцем Саламоном i про запрошення того прибути наступноi недiлi до школи. При цьому поклав на стiл подарований священиком календар. Мати, як завжди, схвально похитала головою, мовляв, отця треба слухати, поганого вiн не скаже, а Іван не сказав нiчого, лише узяв у руки принесену книгу i з цiкавiстю погортав сторiнки.

– І що ти вирiшив? – запитав вiн.

– Пiду.

– А навiщо? Ти вважаеш, що нас порятуе цар Микола?

– Чому одразу порятуе? – заперечив Теодор. – Вважаю, нiчого поганого немае у тому, щоб бажати добра собi, своiм рiдним i своему багатостраждальному народу.

– А при чому тут Микола?

– Та вчепився ти Миколи! Вiн тобi хто – сват?

Саме тодi вiдбулася перша суперечка братiв. Іван залишився переконаним прихильником габсбурзькоi династii.

(На додаток до великого портрету цiсаря в хатi прибавився столичний журнал «Illustrirte Zeitung», присвячений 60-рiччю правлiння Франца Йосифа. Для нього Іван не пошкодував три корони.) Вiн навiть заздрив середньому братовi за те, що саме Теодор, а не вiн, нагороджений ювiлейним хрестом. Але, зрештою, це була не чорна заздрiсть.

Теодор остаточно поки що не визначився у своiх уподобаннях, тому навiть з деякою цiкавiстю переступив наступноi недiлi порiг школи.