Манускрипт з минулого

Поки Василь збирав свое приладдя, Павло виглянув з вiкна. Унизу задзенькотiв трамвай, i будинок злегка затремтiв. Загороднiй навiть не пiдозрював, у скiльки обiйшлася фурii ця чотирикiмнатна квартира у центрi мiста (напевне, колись це були два окремi примiщення, але хтось вирiшив виправити цю «несправедливiсть»), та, чесно кажучи, йому не хотiлося б жити саме тут. Вирiсши у селi, де твоiм е все, не тiльки простiр за дверима, Павло нi за що не помiняв би сiльську свободу на мiський комфорт, тим бiльше що сучаснi технологii все ж стирають межi мiж мiстом i селом.

Павло зауважив срiблястий «ягуар», що припаркувався на вулицi навпроти будинку. З салону довгий час нiхто не виходив, i Загороднiй подумав було, що це не те авто, котре його цiкавить, але ось дверцята вiдчинилися i вся у червоному на високих пiдборах з’явилася власниця квартири. Кинувши погляд угору, жiнка зауважила у вiкнi Павла, але з висоти четвертого поверху не можна розгледiти мiмiку на обличчi жiнки, до того ж якщо ця жiнка так нафарбована.

– Готуйся, зараз почнеться! – попередив Павло, вiдходячи вiд вiкна.

– Приiхала? – чомусь запитав Василь Гутовий.

Вiн подивився на годинник.

– Ти диви – навiть вчасно! Не до добра це.

Павла завжди дивувала схильнiсть напарника до песимiзму, але вiн розумiв, що Гутовому просто так легше жити: збудеться те, що вiн собi навигадував, а вiн уже готовий до цього; не збудеться – також добре. Павло, навпаки, був реалiстом з нахилом до оптимiзму. А зараз вони удвох – песимiст i оптимiст – чекали у ними ж вiдштукатуренiй квартирi вердикту.

Коли жiнка з’явилася у дверях, майстри були готовi до будь-яких несподiванок. На iхне велике здивування, фурiя привiталася i поцiкавилася, чи закiнчили вони роботу. Отримавши ствердну вiдповiдь, лише сказала:

– Пiшли, покажете.

Огляд почався з кухнi, i вже з перших хвилин Павло зрозумiв, що занадто оптимiстично дивився на свое найближче майбутне. Фурiя перевiряла буквально все: вiд свiтловоi гами до висоти вимикачiв i розеток. Пiд похмурими поглядами чоловiкiв вона зробила таку ревiзiю, котрiй позаздрила б сама Фреймут.

На кухню витратили десять хвилин i перейшли у ванну…

«Інспекцiя» тривала довго, i коли всi трое повернулися до кiмнати, котра повинна стати вiтальнею, минула добра година. Жiнка критично оглянула примiщення, видно, вирiшивши обмежитись лише спогляданням. Тут ii погляд зупинився на «Джомолунгмi», i Павло з Василем зрозумiли, що недаремно урагани називають жiночими iменами.