Галицька сага. Ante bellum

Перевiрку наш агент пройшов успiшно, i, враховуючи кадровий голод, який пануе в оточеннi Коновальця, цiлком можна сподiватися на те, що його уведуть до керiвництва.

– Ця ваша людина може здiйснити те, що вiд неi вимагають?

– Сумнiваюся, товаришу Сталiн, – чесно вiдповiв Ягода. – Вiн аж надто м’який для цього.

– То яка нам вiд нього користь?

– Зате з його допомогою ми маемо намiр пiдвести до Коновальця справжнього виконавця.

– Вiн у вас вже е?

– Так точно! Чекае у приймальнi.

Сталiн пильно подивився на Ягоду, але нiчого не сказав.

Натомiсть пiдiйшов до столу i натиснув кнопку. Одразу дверi вiдчинилися i до кабiнету увiйшов Олександр Поскрьобишев. У Ягоди склалося враження, що секретар спецiально чекав на цей сигнал.

– Закличте товариша, який прийшов разом з товаришем наркомом, – розпорядився Сталiн.

Молодий чоловiк зупинився одразу перед дверима.

– Пiдiйдiть ближче! – сказав Сталiн.

Прибулий обережно пiдiйшов i став поряд Ягоди. Сталiн уважно придивився до молодого вiйськового.

На вигляд йому було рокiв двадцять п’ять, вiн мав правильне обличчя i приемнi пiдкупнi очi.

– Як вас звати?

– Павло Судоплатов, товаришу Сталiн! – хрипло вiдповiв прибулий.

Його хриплiсть Сталiн цiлком слушно пояснював тим, що молодий чоловiк уперше у цьому кабiнетi. Потiм такi люди бiльш-менш опановують себе. Щоправда, не всi.

– Скiльки вам рокiв?

– Двадцять чотири! – вiдказав Судоплатов i почервонiв.

Сталiн усмiхнувся.

– Не треба соромитися свого вiку! – сказав вiн.

 – У вашi роки я вже органiзував страйк бакинських робiтникiв. Хто ви за нацiональнiстю?

– Украiнець.

– Мову знаете?

– Так точно!

– Добре! Мову свого народу забувати не можна! Товариш Ягода вам пояснив ваше завдання?

– Так точно!

– І вас це не лякае?

– Аж нiяк! У мене з… об’ектом своi рахунки!

Сталiн здивовано вийняв з рота люльку.

– Своi рахунки? – перепитав вiн.

– Так точно! За його наказом у Львовi вбили мого друга Андрiя Майлова, – повiдомив Судоплатов. – Я хочу помститись.

Сталiн уважно подивився на Судоплатова, потiм перевiв погляд на Ягоду.

– Звичайно, помста бувае хорошим стимулом, але вона iнодi заважае справi, – сказав Сталiн. – Перед вами, товаришу Судоплатов, партiя поставила конкретне завдання, яке ви маете виконати. Фелiкс Едмундович говорив, що чекiст повинен мати холодну голову i гаряче серце. Вами, товаришу Судоплатов, мае керувати не особиста помста, а бажання виконати завдання, поставлене перед вами.