Галицька сага. Ante bellum

Високi чини сiли в автомобiлi i поiхали у напрямку Площi Героiв Перекопу, частина натовпу рушила за ними, а частина – у тому числi й Бiлецький з Вашуленком – порозходилися урiзнобiч, шукаючи, де б то можна випити й закусити.

Майя залишилася сама. Сергеева на мiсцi не було, але жiнка знала, що робити далi. Недалеко вiд вокзалу, буквально на сусiднiй вулицi стояв непримiтний будинок. Вiн нiчим не вiдрiзнявся вiд iнших, але Майя знала, що у квартирi, на другому поверсi, ii чекають. Жiнка ще раз озирнулася, перевiряючи, чи не слiдкують за нею, але вже далеко вона запримiтила спини Степана та Вашуленка – чоловiки спiшили до однiеi з численних бочок з пивом, перед якими вже вишикувались чималенькi черги спраглих чоловiкiв.

Майя перейшла площу у напрямку до потрiбноi iй вулицi, знайшла будинок, зайшла у пошарпаний пiд’iзд, пiднялася на другий поверх. Дверi квартири навiть не були замкненими, але це i не дивно – ii тут чекали.

– Чомусь ти запiзнилася, товаришко «Кларо»! – замiсть привiтання сказав Сергеев.

Вiн сидiв на кухнi, вiрнiше, у кiмнатi, яка колись була кухнею. Зараз про ii справжне призначення свiдчила стара газова плита, вже вiд’еднана вiд труб. Взагалi-то ця квартира вже давно була нежитловою i використовувалася для подiбних зустрiчей.

Сергеев ось уже три роки е ii куратором. Саме йому вона повiдомляе пiдслуханi розмови, якi стосуються безпеки (так сподiваеться Майя) ii Степана. А те, що вiн може потрапити пiд якийсь неправильний вплив, Майя була майже певна.

– Я не могла просто так пiти, – виправдовувалася жiнка.

– Сергiй Вашуленко, – пiдказав Сергеев.

– Так, i я хотiла б проти нього застерегти.

– Застерегти? У чому е твое застереження?

– Я боюся, що Вашуленко мае на чоловiка вплив бiльший, нiж менi хотiлося б!

– А що тут поганого? Ми вiтаемо мiцну чоловiчу дружбу, яка тiльки сприяе правильному усвiдомленню ролi, що i твiй чоловiк, i Вашуленко виконують у себе. Робота у видавництвi, тим бiльше у такому важливому, як Держвидав, е вiдповiдальною.

– Я розумiю, але менi не подобаеться тон, яким Вашуленко розповiдае про наше життя i нашi досягнення, – сказала Майя.

Почувши таке, Сергеев звiв угору брови.

– Ану детальнiше! – наказав вiн.

І Майя якомога точнiше переказала сьогоднiшню розмову Степана з Сергiем Вашуленком. Сергеев слухав ii уважно, час вiд часу киваючи головою.

– Прекрасно! – мовив вiн, коли Майя закiнчила.