На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Півтори тисячі років разом. Спільна історія українців і тюркських народів» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Общая история. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Півтори тисячі років разом. Спільна історія українців і тюркських народів

Автор
Жанр
Дата выхода
12 ноября 2018
🔍 Загляните за кулисы "Півтори тисячі років разом. Спільна історія українців і тюркських народів" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Півтори тисячі років разом. Спільна історія українців і тюркських народів" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Петро Кралюк) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Петро Кралюк (нар. 1958 р.) – доктор філософських наук, професор, перший проректор Національного університету «Острозька академія». Є автором численних робіт з історії культури України, зокрема її філософської думки. Створив власну концепцію історії філософії України, яка різниться від загальноприйнятої. Відомий також своєю історичною публіцистикою на шпальтах газет «День», «Дзеркало тижня» та сайті радіо «Свобода». Його перу належить низка романів і повістей («Шестиднев», «Лицар і смерть», «Діоптра», «Віднайдення раю»). У видавництві «Фоліо» вийшли друком книжки П. Кралюка «Справжній Мазепа», «Козацька міфологія України: творці та епігони», «Богдан Хмельницький: легенда і людина», де він подає дещо незвичний погляд на роль елітарних верств та козацтва в історії України, а також «Ярослав Мудрий». У новій книзі П. Кралюка йдеться про непрості стосунки між українцями та їхніми предками й тюрками. Автор показує, що це були відносини між двома цивілізаціями (землеробською й кочовою), які часто мали конфронтаційний характер. Однак існувало й чимало прикладів «взаємодоповнення» та співробітництва. Звертається увага на історію відносин між слов’янським населенням нинішніх українських земель й аварами, булгарами, печенігами, половцями, торками, татарами, турками тощо. Особливо акцентується увага на стосунках між українським козацтвом, з одного боку, та Кримським ханством та Османською імперією, з другого. Показано, що в генезисі українського етносу помітну роль відіграли тюрки, а українська культура має чимало тюркських елементів.
📚 Читайте "Півтори тисячі років разом. Спільна історія українців і тюркських народів" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Півтори тисячі років разом. Спільна історія українців і тюркських народів", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
І зступилися [вiйська] битися, i сталася битва межи ними, [i] одолiв Святослав хозар i город iхнiй [столицю Ітiль], i [город] Бiлу Вежу взяв»[62 - Там само.].
Це повiдомлення часто трактуеться як загибель Хозарськоi держави. Проте сумнiвно, що так було. Згаданий похiд Святослава мав, радше, не завойовницький, а грабiжницький характер. Нiде чiтко не сказано, що руський можновладець оволодiв хозарськими землями. Пiсля цього походу князь спрямував своi походи в пiвденно-захiдному напрямку, на Дунай, де навiть збирався заснувати нову столицю.
Умовний портрет князя Святослава Ігоровича з Царського титулярника, XVII ст.
Далi в «Повiстi минулих лiт» зустрiчаемо фрагментарнi згадки про хозар. Пiд 1023 р. е згадка, що коли була усобиця мiж Ярославом i Мстиславом, то останнiй ходив проти свого суперника «з хозарами i з касогами»[63 - Там само. – С. 85.]. Тобто можна припустити, що на той час хозари зберiгали свою державну органiзацiю, але знаходилися в союзних чи навiть васальних вiдносинах iз руськими князями.
Ще одна згадка про хозар в лiтописi припадае на 1083 р. Там говориться, що князь Олег зайняв Тмуторокань i посiк хозар[64 - Там само. – С. 125.]. Отже, хозари проживали неподалiк Тмутороканя, тобто поряд iз Таманським пiвостровом. Нарештi пiд 1106 р. у «Повiстi минулих лiт» говориться про воеводу Іванка Захаровича, який був хозарином.
Згадуеться ще в «Повiстi минулих лiт» про жидiв хозарських, якi приходили до князя Володимира й пропонували йому юдейську вiру[66 - Там само. – С. 52.]. Але цей епiзод стосуеться переважно украiно-еврейських, а не украiно-тюркських стосункiв.
Загалом у руських лiтописах даеться таке уявлення про хозар. Це – войовничий народ, який пiдпорядкував полян та iншi слов’янськi племена.
При цьому, коли ведеться мова про хозар, не йде мова про iхне юдейство.











