Таємний агент Микола Гоголь

Особливо його тiшить те, що чини малоросiйськi були зрiвнянi iз чинами московськими:

«І цар… виявив при тому вiдверту вдячнiсть свою до Малоросiйських чинiв i народу, зрiвнявши iх особистими привiлеями з боярами, дворянами i всiма ступенями Московськими, або Великоросiйськими, чого в договорах не було пояснено, а вмiщалось тее в пактах з Польщею i в привiлеях Королiвських, статтями затверджених, де кiлька разiв узаконено i потверджено, що поеднуемося, яко рiвний з рiвним i вiльний з вiльним».

Тут маемо якраз спробу видати бажане за дiйсне.

Авторовi «Історii…» – як малоросiйському дворянину – йшлося про те, аби представити акт приеднання Украiни до Московii як акт «возз’еднання» «рiвного з рiвним» i, виходячи з цього, зрiвняти малоросiйське дворянство з дворянством великоросiйським.

Але, з одного боку, Переяславську угоду автор «Історii…» сприймае як небезпечне порушення системи державноi рiвноваги в Європi, оскiльки вiд цього серйозно змiцнiла Московiя, перетворившись на могутню мiлiтарну силу.

З цього приводу вiн пише таке:

«Поеднання Малоросii з Царством Московським занепокоiло майже всi двори Європейськi. Система про рiвновагу Держав почала вже тодi розвиватись. Царство Московське, хоча само по собi i не мало ще у сусiдiв важливого значення, яко зруйноване i понижене недавнiми жахами самозванцiв i мiжусобиць, одначе заздрiсть сусiдiв, якi знали простору розлогiсть поеднуваноi з ним Малоросii та ii велелюдствоз таким хоробрим i мужнiм воiнством, не залишилась без своiх дiй».

Тут теж маемо деяке перебiльшення, спробу «набити цiну» Украiнi. Але можна погодитися, що Хмельниччина, Переяславська угода й подальшi подii суттево вплинули на спiввiдношення геополiтичних сил на Сходi Європи.

Цiкавим е ставлення автора «Історii русiв» до Івана Мазепи. Вiн спецiально пiдкреслюе таке: «Гетьман Мазепа був Поляком з фамiлiй Литовських». Ураховуючи антипольський характер твору, де поляки постають у негативному свiтлi – як затятi вороги украiнцiв, – така характеристика е негативною.

З iншого боку, автор «Історii…» говорить, що Мазепа вiдзначався хоробрiстю, заповзятiстю й вiйськовою вмiлiстю.

Автор, перебуваючи на позицiях лояльностi до росiйськоi влади, не прагнув перетворити Мазепу на героя. Та, попри це, все ж вiдчуваеться певна симпатiя до цього персонажа.

Гоголь, звiсно, не зачiпав мазепинськоi теми. Для нього як для малоросiянина це було небезпечно. Тут можна було чекати звинувачень у сепаратизмi.