Богдан Хмельницький. Легенда і людина

Навiть турки, обдарувавши його титулом руського монарха, надiслали каптан, меч, знамено та булаву i наказали пашi силистрийському та хану кримському при потребi всiляку вiйськову допомогу своiм воiнством надавати»2. Насправдi лiтописець вдаеться до пересмикування iсторичних фактiв. Так, у 1648 р. Хмельницькому вдалося добитися низки перемог. Але не такими цi були перемоги вражаючими, як зображуе Грабянка. Принаймнi в той час не йшлося про союз Хмельницького й правителя Семиграддя (Ерделi) Юрiя ІІ Ракоцi, який мав плани зайняти польський престол.

Рiч Посполита хоча й зазнала поразок, проте пережила непростий перiод «безкоролiв’я», обрала пiсля смертi Владислава IV нового короля Яна II Казимира. Почала вiдновлювати свое вiйсько.

Говорячи про дипломатичну значимiсть Хмельницького, Грабянка видавався до перебiльшень. У час написання лiтопису козацькiй старшинi хотiлося представляти себе значною силою i навiть суб’ектом мiжнародних вiдносин. Цi бажання й перекладалися на творений ними образ Хмельницького.

Доволi заангажовано зображуе Грабянка битву пiд Збаражем у 1649 р. Вiн з iронiею пише про боягузтво полякiв: «Та тiльки почалася вiйна мiж козаками та ляхами, як прийшов до Хмельницького i хан кримський, а ляхи тодi стояли табором десь пiд Константиновим i коли прочули в таборi тому, що пiдходить Хмельницький з своiми загонами, як напав на ляхiв страх та сум’яття забралося в серце i кожен почав готуватися до втечi, навiть у найзнатнiших, що повиннi б бути хоробрими i дужими (у тих, що по корчмах тiльки вiйною i клекотами i за чаркою самого Олександра Македонського побивали), навiть у них обличчя побiлiло та руки опустилися».

[132 - Збiрник козацьких лiтописiв: Густинський, Самiйла Величка, Грабянки. – С. 897.]

Сама оборона Збаража вiд козакiв й татар була i трагiчною, i героiчною сторiнкою в iсторii польського вiйська. До речi, Збараж утримували не стiльки поляки, скiльки шляхтичi, що були руськими за походженням. У Грабянки немае нiякоi поваги чи навiть спiвчуття до цiеi шляхти.

Вiн зi зловтiхою описуе страждання ворожих воiнiв пiд час облоги й те, як козаки ляхам «пiдсипали перцю».[133 - Там само. – С. 898.]

А ось як описуеться закiнчення Збаразькоi облоги, коли козацьке вiйсько вiдступило: «Щойно вiдiйшов Хмельницький iз своiми загонами з-пiд Збарожа, як повиходили з мiста на ринок i поляки. Повиходили пiсля дев’яти тижнiв облоги, йшли нужденнi, худi, схожi на мертву скотину, або як потойбiчнi привиди.