Богдан Хмельницький. Легенда і людина

При цьому не варто забувати, що Макарiй та iншi схiднi патрiархи були пiдданими турецького султана й проводили полiтику, вигiдну османськiй владi. Пiд час Хмельниччини, про що далi буде говоритися, на теренах Украiни опинилося чимало православних священикiв з Османськоi iмперii, якi своiми дiями провокували козакiв на вiйну з владою Речi Посполитоi.[89 - Горобець В. «Волимо царя схiдного…» Украiнський Гетьманат та росiйська династiя до i пiсля Переяслава. – К., 2007. – С. 26–27.] Макарiй та його оточення подiляли погляди цих священнослужителiв, що й знайшло вiдображення в Щоденнику Петра Халебського.

Щоденник Павла Халебського з арабськоi був перекладений англiйською («The travels of Macarius», Лондон, 1836), росiйською («Путешествие антиохийского патрiарха Макария», Москва, 1896–1899) та румунською мовами. Украiнського перекладу Щоденника немае – лише перекладенi окремi уривки, якi стосуються Украiни.

У червнi 1654 р., уже пiсля Переяславськоi ради, патрiарх Макарiй разом зi своiм сином Павлом проiжджали украiнськi землi, прямуючи до Москви.

Вояж до Московii мав для Макарiя непоганi наслiдки. Іерарх не лише погасив борги патрiархату, а й розпочав значне церковне будiвництво. Грошовi надходження поставили цього архiерея в залежнiсть вiд московськоi влади. У груднi 1666 р. Макарiй взяв участь у церковному соборi, який позбавив московського патрiарха Никона його сану. Повертаючись назад iз Москви додому, антiохiйський патрiарх утратив свого сина Павла, який помер у Грузii.

Але Павло залишив пiсля себе Щоденник, який прославив i його, i батька. Пiсля написання цей твiр довго «пролежав у шухлядi».

Проте Щоденник цiкавий для нас тим, що в ньому знайшли вiдображення уявлення про Хмельниччину серед схiдних iерархiв, якi «працювали з Украiною», проводячи тут вiдповiдну протурецьку й промосковську полiтику (цi полiтичнi орiентацii на той час нерiдко спiвпадали).

У Щоденнику Павло Халебський говорить, нiби релiгiйнi утиски козакiв стали головною причиною Хмельниччини. З часом ця думка набула значного поширення в козацькому лiтописаннi.