На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «До побачення там, нагорі» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Современная проза, Историческая литература. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
До побачення там, нагорі

Автор
Дата выхода
22 октября 2017
🔍 Загляните за кулисы "До побачення там, нагорі" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "До побачення там, нагорі" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Пьер Леметр) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Роман П’єра Леметра має назву «До побачення там, нагорі» – це останні слова розстріляного за дезертирство, а згодом реабілітованого солдата Першої світової. Але насправді багатьох героїв (якщо можна так сказати про персонажів, мертвих ще до початку розповіді) нам багаторазово доведеться побачити в книзі. Ні, це не історія про примар або воскресіння з мертвих, хоча в певному сенсі там є і те, й інше: у центрі сюжету – надзвичайна махінація з перепохованням загиблих.
Автор неймовірно елегантно поєднує комічний і винахідливий механізм детективного сюжету з гуманістичним пафосом, зображуючи війну як «морально-патріотичну», а насправді цинічне й комерційне по суті перегрупування мерців – справжніх, майбутніх і навіть колишніх.
Роман відзначений Гонкурівською премією.
📚 Читайте "До побачення там, нагорі" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "До побачення там, нагорі", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
За кiлька днiв вiн би просто згнив. А Праделю не потрiбнi зайвi свiдки його «героiзму».
Альберт сам передав дублiкат у центр логiстики. Йому сказали, що сьогоднi вже запiзно.
Час тягнувся безкiнечно.
Молодий лiкар пiшов iз лiкарнi. І невiдомо, хто прийде на його мiсце. Залишалися хiрурги, iншi медики, яких Альберт не знав. Один з них зайшов у палату, трохи постояв i пiшов, нiби тут уже все було ясно.
– Коли його заберуть? – спитав у Альберта.
– Якраз вирiшуеться, це все через направлення.
Лiкар рiзко обiрвав його:
– Коли? Бо якщо так i далi буде…
– Менi сказали – завтра…
Той скептично пiдняв очi до стелi. Лiкар усякого надивився за свое життя. Вiн розумiюче схилив голову. Гаразд, ще не все втрачено. Вiн обернувся до Альберта, поплескав його по плечу.
– І провiтрiть палату, – сказав вiн виходячи, – тут можна задихнутись!
Наступного дня вiд самого свiтанку Альберт уже чергував бiля логiстичного бюро.
– Сьогоднi? – спитав Альберт.
Його вiдданiсть розчулювала. Працiвник контори захоплювався тим, як Альберт турбувався за товариша. Усiм тут зазвичай було на все начхати – бiльшiсть оберiгали тiльки свiй зад. А оцей… Нi, не сьогоднi. Завтра.
– А о котрiй годинi?
Працiвник довго розглядав своi графiки.
– Ти мусиш зрозумiти – ми заiжджаемо у багато мiсць збору, – вибач, але так у нас це називають, – сказав вiн, не пiднiмаючи очей. – Санiтарна машина мае бути тут десь вiдразу по обiдi.
– Це вже точно?
Альбертовi захотiлося сподiватись. Добре, що вже завтра. Вiн i сам собi дорiкав: ну чому вiн такий повiльний i ранiше не здогадався? Стiльки часу втрачено… Едуарда вже могли давно перевезти, якби вiн не був таким придурком.
Завтра.
Едуард бiльше не спав. Вiн сидiв на лiжку, пiдпертий подушками, якi Альберт позбирав для нього з усiх сусiднiх палат, i годинами гойдався, важко стогнучи.
– Тобi боляче, так? – спитав Альберт.
Але Едуард не вiдповiдав. Бо не мiг.
Вiкно постiйно було трохи вiдкрите. Альберт завжди спав поруч у крiслi, пiдставивши ще одне пiд ноги. Вiн багато курив, щоб не заснути i наглядати за Едуардом, а ще щоб перебити запах.








